-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | фальши́вити |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | фальши́вмо |
| 2 особа | фальши́в | фальши́вте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | фальши́витиму | фальши́витимемо, фальши́витимем |
| 2 особа | фальши́витимеш | фальши́витимете |
| 3 особа | фальши́витиме | фальши́витимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | фальши́влю | фальши́вимо, фальши́вим |
| 2 особа | фальши́виш | фальши́вите |
| 3 особа | фальши́вить | фальши́влять |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| фальши́влячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | фальши́вив | фальши́вили |
| жін. р. | фальши́вила |
| сер. р. | фальши́вило |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| фальши́вивши |
Словник синонімів
ЛИЦЕМІ́РИТИ (діяти лицемірно, виявляти нещирість), КРИВИ́ТИ ДУШЕ́Ю [СЕ́РЦЕМ], ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬШИ́ВИТИ, КРИВОДУ́ШИТИ рідше, ФАРИСЕ́ЙСТВУВАТИ рідше, ДВОЇ́ТИ діал.; ЛУКА́ВИТИ (хитрувати, приховуючи правду); ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі); ХАНЖИ́ТИ розм. (удавати з себе набожного або доброчесного). Він спер голову на руку і глядів, немов безтямки, вперед себе. А що не вмів лицемірити і причаюватися, так завважив Івоніка відразу його смуток (О. Кобилянська); - Не забувайте діда, дітки... Я любив вас .. як власну душу... Нічого не обіцяли внуки. Діти, як відомо, кривити душею не вміють (Ю. Збанацький); За зраду [Любов Прохорівна] мусила кривити серцем (І. Ле); Бугор задумався на мить, потім вигукнув ще рішучіше: - Скрізь фальшують! Нам до одуріння товчуть: будь чесний, справедливий, а самі? (О. Гончар); - Ніколи на світі, одним поглядом, одним спогадом не дурив я тебе, не фальшивив перед тобою! (І. Франко); - І батько тобі добра бажав.. Бережи, Наталю, дочку, сказав. Учи її, щоб чесною була, прямою, щоб не криводушила (А. Хижняк); Річ у тому, що в нас дві шкали моральних цінностей, що ми тиражуємо бездуховність, що ми часто фарисействуємо, і все те відгукується людськими вчинками, які потім нас дивують і приголомшують (з газети); З такою людиною, напевне, добре буде працювати. Цей не з гнучкохребетних, ніколи двоїти не буде (М. Стельмах); [Грицько:] Як не лукавить чоловік, по правді каже, по правді робе, - ото й щирість буде (Панас Мирний); Вдень, навіть взимку, я ще міг сяк-так хитрувати, але ввечері діло моє було гибле: мати, гримнувши в сотий раз на оглашенного читальника, задмухувала сліпака (М. Стельмах); Виконуючи своє зобов’язання, забобонний Кузюткін, боячись пекельних мук в загробному житті, для очищення своєї совісті став ханжити, замолюючи гріхи в церкві (Ф. Бурлака).
ФАЛЬШУВА́ТИ (спотворювати звуки під час співу, гри на музичних інструментах), ФАЛЬШИ́ВИТИ, ДЕТОНУВА́ТИ книжн. (брати невірний тон); РІЗНИ́ТИ рідше (виділяючись з ансамблю). - Док.: сфальшува́ти, сфальши́вити. Спів не йшов йому доладно. Тому Болотневич визвірився на нього і шепнув сердито: - Не фальшуйте (Лесь Мартович); Музики починають фальшивить і змовкають на якомусь дикому акорді (С. Васильченко); Він усе життя детонував, співаючи; Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили (І. Нечуй-Левицький).