-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний уї́дливий уї́длива уї́дливе уї́дливі
родовий уї́дливого уї́дливої уї́дливого уї́дливих
давальний уї́дливому уї́дливій уї́дливому уї́дливим
знахідний уї́дливий, уї́дливого уї́дливу уї́дливе уї́дливі, уї́дливих
орудний уї́дливим уї́дливою уї́дливим уї́дливими
місцевий на/в уї́дливому, уї́дливім на/в уї́дливій на/в уї́дливому, уї́дливім на/в уї́дливих

Словник синонімів

В’Ї́ДЛИВИЙ[УЇ́ДЛИВИЙ] (який любить вразити словом, дошкулити докором, насмішкою; який виражає образу), УЩИ́ПЛИВИЙ[ВЩИ́ПЛИВИЙ], КОЛЮ́ЧИЙ, ДОШКУ́ЛЬНИЙ, З’Ї́ДЛИВИЙдіал.- Товариші в нас його любили за веселу вдачу, хоч він і причепливий, та аж в’їдливий з своїми жартами (І. Нечуй-Левицький); Явдоха Купер’яниха в сварці не так груба, як ущиплива, і через те її всі бояться (Леся Українка); Колючий, гострий, наче піка, Весь наїжачився дід Клим: - Таке верзе, таке базіка, Та з ким ти діло маєш, з ким? (С. Воскрекасенко); Не було більш лихої дівчини на все село, ніж Текля. Гостра, дошкульна, нікому не змовчить, не стерпить (К. Гордієнко); Мама його була страшно вередлива, злостива, з’їдлива (М. Коцюбинський).
ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення - який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані),ДІТКЛИ́ВИЙ[ДОТКЛИ́ВИЙ], БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В’Ї́ДЛИВИЙ[УЇ́ДЛИВИЙ], ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, ГІРКИ́Й, ГО́СТРИЙ, КОЛЮ́ЧИЙ, ЖАЛКИ́Й, ЖАЛЮ́ЧИЙ, ВАЖКИ́Й, ШПАРКИ́Йрозм.,ПЕКУ́ЧИЙрозм.,РОГА́ТИЙрозм.,ОПРИ́СКЛИВИЙдіал.,ШКУЛКИ́Й[ШКУЛЬКИ́Й]діал.Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник); А хто ж оті.. діткливі слова Доручить Іванові сміло? (переклад П. Грабовського); Він, з розстановами, додаючи свого специфічного, безпощадного соусу, любісінько виклав наверх усю тую історію (А. Кримський); Марія терпляче зносила і глузування, і в’їдливі дотепи (М. Руденко); Як і всі самозакохані люди, Валуєв з їдкою іронією ставився й до тих своїх приятелів, дружбою яких користувався (В. Канівець); Разом з нею.. буде знищено все, що повідав [Таубенфельд] їй, що кинув їй у формі ядучих слів (Ю. Бедзик); Біжить Марія понад ставком додому, а в ушах дзвенять ядушливі, люті слова (В. Кучер); Гумор.. може звучати по-різному. Різкий і нещадний, пекучий і ущипливий (з журналу); Первоцвіт обпік Горецького лютим поглядом, хотів сказати щось різке (М. Ю. Тарновський); Коли замість слів.., хльостких і спокійних одночасно, почуємо істеричну лайку - значить, не все гаразд (В. Еллан); Слова мають свій смак.Є слова гіркі, як полин, є недостиглі слова, терпкі, як дикі кислиці (П. Загребельний); Слова були колючі, завдавали болю. Не ждав почути їх (П. Автомонов); Слова її здавались жалкими, як кропива, і кололися, мов їжак (Є. Гуцало); Старі черниці ловлять на гарячім учинку молодих послушниць і хихотять потім.., випльовують гострі жалючі слова (Г. Хоткевич); Фрузині слова тремтіли в його серці важким докором (І. Франко); - Мені припало до смаку, що своїми історіями показуємо ми силу дотепної та шпаркої одповіді (переклад М. Лукаша); Кров кинулась в обличчя Дмитрові. Його аж перехитувало від пекучих ударів слів (М. Стельмах); [Знаменський:] Або добийте мене одним словом, або звеліть жить.. [Олеся:] Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати (М. Кропивницький); Сей злобний, оприскливий гумор, що вибухав радістю лиш тоді, коли хтось із нас сказав дурницю, не піднімав наших дитячих душ, але здавлював, гальмував та душив їх (І. Франко). - Пор. 1. обра́зливий.
НАВ’Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин - який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. про комах - який не дає спокою),НАБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОЇ́ДЛИВИЙрозм.;НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, НЕВІДВ’Я́ЗНИЙ, В’Ї́ДЛИВИЙ[УЇ́ДЛИВИЙ]підсил.,ПРИЧІ́ПЛИВИЙ[ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ]розм.,НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙрозм.,ВЛІ́ЗЛИВИЙ[УЛІ́ЗЛИВИЙ]розм.,ВЛА́ЗЛИВИЙ[УЛА́ЗЛИВИЙ]розм.,НАЛА́ЗЛИВИЙрозм.,НАПОСІ́ДЛИВИЙ розм.,НАПА́СЛИВИЙрозм. (звичайно про людину); НАВРА́ТЛИВИЙрозм. (який уперто, невідступно набридає, якого важко позбутися);ВНА́ДЛИВИЙ[УНА́ДЛИВИЙ]розм. (схильний часто залітати, заходити тощо куди-небудь). З різних боків на неї повели наступ нав’язливі поклонники з числа зовсім юних офіцерів (О. Гончар); Співрозмовник з нього був не набридливий (Н. Рибак); Монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Л. Дмитерко); Полковник.. розгніваний ходив по хаті і відмахувався від слів Марчевського, як від надокучливого рою бджіл (Ю. Бедзик); Дід-сторож весь день ганяє настирливе вороння (О. Копиленко); - Дуже настирний Томмі: голову всім морочить, чорт його побери! (М. Бажан); Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяє мух надокучних (М. Рильський); - Що нам робити з ним [хлопчиком]? Може, візьмемо, бо воно ж таке невідчепне (М. Стельмах); Нічого було діяти: від уїдливого хлопця ніяким чином не можна було одв’язатися (Л. Яновська); А вид князів не зникав з Тодозиних думок, неначе навратливий причепливий чоловік (І. Нечуй-Левицький); В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса (І. Франко); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Я. Качура); Потім обліпили [люди] його з усіх боків, мов та напосідлива комашня (І. Микитенко); Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Панас Мирний); Такі гадки шибалися по Василевій голові і жужжали, немов унадливі мухи (І. Франко). - Пор. 1. набри́дливий.