ЧІПЛЯ́ТИСЯдо кого і без додатка, розм. (використовувати щось як привід для звинувачення, докору тощо), ЗАЙМА́ТИкого, ПРИСІ́КУВАТИСЯрозм., ПРИСКІ́ПУВАТИСЯрозм., НАСКІ́ПУВАТИСЯ[НАСКІПА́ТИСЯ]на кого, розм., СКІ́ПАТИСЯрозм., СУЧИ́ТИСЯрозм., ПРИСТАВА́ТИрозм., ПРИВ’Я́ЗУВАТИСЯрозм., ПРИДИРА́ТИСЯрозм., НАПОСІДА́ТИСЯна кого, розм., В’ЇДА́ТИСЯ[УЇДА́ТИСЯ]до кого, на кого, розм., В’Я́ЗНУТИрозм., НАВ’ЯЗА́ТИрозм., ЧІПА́ТИСЯкого, діал.; СІ́КАТИСЯрозм. (настирливо, погрозливо). - Док.: причепи́тися, учепи́тися[вчепи́тися], начепи́тисярозм.зайня́ти, присі́катися, прискі́патися, наскі́патися, приста́ти, прив’яза́тися, приде́ртися[придра́тися], напосі́стися, в’ї́стися[уї́стися], нав’я́знути. Живу я собі на селі тихо, ні до кого не чіпляюся, і мене ніхто не займає (Панас Мирний); Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: - Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко); - Ти куди дивишся? - не раз присікувався до неї Гопченко, коли вона замріювалась проти вікна (В. Земляк); - Тату! - сказав Юра твердо і рішуче, - будь ласка, не прискіпуйсь (Ю. Смолич); - Поки ви казна-чого наскіпувались на Валентина Модестовича, той бандит зник (Ю. Шовкопляс); - Я не знаю, чого ти на мене наскіпався (Панас Мирний); А в артілі він був ще вибагливіший: скіпався до свинарів, що не бережуть відер, корит (Григорій Тютюнник); - Що ж я верзу.. кажи що? - сучиться п’яний (Панас Мирний); Після жнив якогось одного дня вона почала приставати до сина. - А що, Романе! вже давненько я хотіла тебе оженити, а ти все отягаєшся та опинаєшся (І. Нечуй-Левицький); [Баба:] Зійди ти з моїх очей, чого ти прив’язався до мене! (С. Васильченко); Усе придирається [Харко]. - У вас, - каже, - не так усе, як у людей (Г. Квітка-Основ’яненко); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся: - Отож іще звичка в людини! Як вітер влетів, і готуй йому торбу (Ю. Збанацький); Псує настрій хлопцям новий доглядач від служби режиму, він тільки влаштовується до них, проходить іспитовий строк і, може, тому на всіх в’їдається, такий причепа виявився, що хлопці одразу його не злюбили (О. Гончар); - Та не в’язни! Чого ти пристав до нього? (Панас Мирний); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. - Чого нав’яз? - говорила вся постать його (М. Коцюбинський); - Чого ви чіпаєтеся дівчини? - вмішалася в розмову подруга Марічки (А. Крушельницький); - Попалася! - зареготала Машка. - У чім попалася? Чого ти сікаєшся, божевільна, патлата? - кинулася до неї Варка (Л. Яновська).

ЧІПЛЯ́ТИСЯдо кого і без додатка, розм. (використовувати щось як привід для звинувачення, докору тощо), ЗАЙМА́ТИкого, ПРИСІ́КУВАТИСЯрозм., ПРИСКІ́ПУВАТИСЯрозм., НАСКІ́ПУВАТИСЯ[НАСКІПА́ТИСЯ]на кого, розм., СКІ́ПАТИСЯрозм., СУЧИ́ТИСЯрозм., ПРИСТАВА́ТИрозм., ПРИВ’Я́ЗУВАТИСЯрозм., ПРИДИРА́ТИСЯрозм., НАПОСІДА́ТИСЯна кого, розм., В’ЇДА́ТИСЯ[УЇДА́ТИСЯ]до кого, на кого, розм., В’Я́ЗНУТИрозм., НАВ’ЯЗА́ТИрозм., ЧІПА́ТИСЯкого, діал.; СІ́КАТИСЯрозм. (настирливо, погрозливо). - Док.: причепи́тися, учепи́тися[вчепи́тися], начепи́тисярозм.зайня́ти, присі́катися, прискі́патися, наскі́патися, приста́ти, прив’яза́тися, приде́ртися[придра́тися], напосі́стися, в’ї́стися[уї́стися], нав’я́знути. Живу я собі на селі тихо, ні до кого не чіпляюся, і мене ніхто не займає (Панас Мирний); Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: - Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко); - Ти куди дивишся? - не раз присікувався до неї Гопченко, коли вона замріювалась проти вікна (В. Земляк); - Тату! - сказав Юра твердо і рішуче, - будь ласка, не прискіпуйсь (Ю. Смолич); - Поки ви казна-чого наскіпувались на Валентина Модестовича, той бандит зник (Ю. Шовкопляс); - Я не знаю, чого ти на мене наскіпався (Панас Мирний); А в артілі він був ще вибагливіший: скіпався до свинарів, що не бережуть відер, корит (Григорій Тютюнник); - Що ж я верзу.. кажи що? - сучиться п’яний (Панас Мирний); Після жнив якогось одного дня вона почала приставати до сина. - А що, Романе! вже давненько я хотіла тебе оженити, а ти все отягаєшся та опинаєшся (І. Нечуй-Левицький); [Баба:] Зійди ти з моїх очей, чого ти прив’язався до мене! (С. Васильченко); Усе придирається [Харко]. - У вас, - каже, - не так усе, як у людей (Г. Квітка-Основ’яненко); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся: - Отож іще звичка в людини! Як вітер влетів, і готуй йому торбу (Ю. Збанацький); Псує настрій хлопцям новий доглядач від служби режиму, він тільки влаштовується до них, проходить іспитовий строк і, може, тому на всіх в’їдається, такий причепа виявився, що хлопці одразу його не злюбили (О. Гончар); - Та не в’язни! Чого ти пристав до нього? (Панас Мирний); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. - Чого нав’яз? - говорила вся постать його (М. Коцюбинський); - Чого ви чіпаєтеся дівчини? - вмішалася в розмову подруга Марічки (А. Крушельницький); - Попалася! - зареготала Машка. - У чім попалася? Чого ти сікаєшся, божевільна, патлата? - кинулася до неї Варка (Л. Яновська).