-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив утіша́тися, утіша́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утіша́ймося, утіша́ймось
2 особа утіша́йся, утіша́йсь утіша́йтеся, утіша́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утіша́тимуся, утіша́тимусь утіша́тимемося, утіша́тимемось, утіша́тимемся
2 особа утіша́тимешся утіша́тиметеся, утіша́тиметесь
3 особа утіша́тиметься утіша́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа утіша́юся, утіша́юсь утіша́ємося, утіша́ємось, утіша́ємся
2 особа утіша́єшся утіша́єтеся, утіша́єтесь
3 особа утіша́ється утіша́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
утіша́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. утіша́вся, утіша́всь утіша́лися, утіша́лись
жін. р. утіша́лася, утіша́лась
сер. р. утіша́лося, утіша́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
утіша́вшись

Словник синонімів

ЛЮБУВА́ТИСЯким, чим, на кого-що (з насолодою, приємністю дивитися на кого-, що-небудь), МИЛУВА́ТИСЯким, чим, з кого-чого, на кого-що,ЛЮБУВА́ТИким, чим, за ким-чим, з кого-чого, на кого-що, ТІ́ШИТИСЯ, УТІША́ТИСЯ[ВТІША́ТИСЯ]ким, чим, заст. з кого-чого, на кого-що; ТІ́ШИТИ (у спол. зі сл. око, зір і т. ін.). - Док.: уті́шитися[вті́шитися], полюбува́тирідко.У білому вбранні на білій постелі .. сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля. Всі сусіди любуються нею, наче картиною (О. Довженко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Якийсь час він стояв мовчки, милувався з її роботи (Д. Ткач); Катерина милувалась на борошно, розглядала на долоні й виставляла на сонце (С. Чорнобривець); Мило було продиратися між кущами ліщини,.. любуючи на кожнім кроці все новими й новими фантазіями вибагливого потоку, малими водоспадами, озерцями (Г. Хоткевич); Люди було любують на них, як зійдуться де на весіллі, або в танку докупи (Марко Вовчок); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Тішимось разом на юний волоський горіх (М. Рильський); Тут рясно цвіли яблуні, груші.., а біля веранди тішили очі барвисті клумби запашних квітів (М. Шаповал); І свіжі квіти молодих бегоній Не тішать ока, хоч такі червоні! (М. Рильський).
РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ[ВТІША́ТИСЯ], ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). - Док.: зраді́ти, зра́дуватисярозм.ура́дуватися[вра́дуватися]діал.уті́шитися[вті́шитися], сті́шитисярозм.Вставало сонце з-за гори, Раділи люде встаючи (Т. Шевченко); [Сокуренко:] Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більш року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались та втішались... (М. Кропивницький); [Химка:] Буде бабуся утішатися та доглядати онуків (Панас Мирний); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Коли та дурниця забавляє вас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Панас Мирний); Віктор торжествував. Він відчував, що у нього наче виростають крила, - так радісно, сонячно було на душі (П. Автомонов); Михайло Щерба тріумфує в душі. Він, здається, добре зіграв свою роль (Д. Бедзик). - Пор. весели́тися.