ЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття, стан вдоволення чим-небудь), УТІ́ХА[ВТІ́ХА], КАЙФрозм. жарт., КЕЙФзаст. жарт. (від приємного байдикування); НАСОЛО́ДА, УСОЛО́ДАзаст.,РОЗКОШУВА́ННЯ, РАЮВА́ННЯрозм.,ЗАЛА́ССЯрозм. рідко (високий ступінь задоволення). Він почуває задоволення від того, що налагодив кабель (О. Гончар); І постає в уяві рідна стріха І стежечка у спориші-траві, - І з того немала вже нам утіха (О. Ющенко). - Пор. 1. ща́стя.

РА́ДІСТЬ (почуття задоволення, приємність), РА́ДОЩІмн., РАДІ́ННЯрозм.; УТІ́ХА[ВТІ́ХА], ОТУ́ХАдіал. (те, що втішає); ВІДРА́ДА, РОЗРА́ДАрозм., ВІДРА́ДОЩІмн. діал., ВІДРА́ДІСТЬ[ВІДРА́ДНІСТЬ]розм. (те, що дає задоволення); ТОРЖЕСТВО́ (з приводу перемоги, успіху); ТРІУ́МФ (з приводу успіху); ПРО́СВІТОК, ПРО́СВІТ (тимчасове, короткочасне почуття). Еней од радості не стямивсь, Що Турн виходить битись з ним (І. Котляревський); О, перекинь моста, моя немудра пісне, До радощів людських і до людських зусиль (М. Рильський); Зворушені, ввійшли ми в оце світле царство молодого життя, і воно зустріло нас хмільним гомоном безжурних веселощів і молодого радіння (Ю. Смолич); Всіх згадали, та забули Помолитися за тих, Хто конає в злій неволі Без відради та утіх (П. Грабовський); Ще прийде отуха на людей, що дозволили собі ярма надіти (П. Панч); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А тепер я не знаходжу Для серця розради (І. Франко); Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля (Ганна Барвінок); Одрадість у серці розквітла (Леся Українка); Не маю я відрадності від свого нелюба (П. Чубинський); Марусякові почало здаватися, що таки дійсно Юріштан сидить.. Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Г. Хоткевич); За столом здіймався страшенний заколот.. Кінчалось звичайно тріумфом слабішої сторони, та в ґрунті були задоволені всі (М. Коцюбинський); - Коли б не здичавіти в цих закутках. Тільки й просвітку, що з тобою (І. Ле); Знову невсипуща журба захопила її в свої цупкі обіймища.. Ні, немає розгадки, просвіту не видно! (Панас Мирний).

РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА[ВТІ́ХА], РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ[ВТІША́ННЯ], ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХАрозм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКАрозм., РО́ЗРИВКАдіал. (заняття з метою розважитися, повеселитися); ВЕСЕ́ЛІСТЬ, ВЕСЕ́ЛОЩІ (веселе проведення часу). Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); І подумав співець: "Ох, як скучно! Там же, в світі, в часи незабутні Було весело, ясно та бучно! Втіха, квіти і лаври славутні..." (Леся Українка); Кожен покупець, вибираючи собі розраду, мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (О. Ільченко); Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (Леся Українка); [Охрім:] І вигадають же чорт батька зна які виграшки - одна одну полохати (М. Кропивницький); То, бачте,Замітальський для потухи Таку для панства штуку відколов (М. Рильський); Минули дитячі забави (Леся Українка); Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (І. Нечуй-Левицький); [Кийок:] Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів - прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (І. Карпенко-Карий); [Олена:] Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його шукай! (М. Кропивницький); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, - се було для мене великою розривкою (Леся Українка); І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись було (І. Франко); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський).