-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний утіка́ч утікачі́
родовий утікача́ утікачі́в
давальний утікаче́ві, утікачу́ утікача́м
знахідний утікача́ утікачі́в
орудний утікаче́м утікача́ми
місцевий на/в утікаче́ві, утікачу́, утікачі́ на/в утікача́х
кличний утіка́чу утікачі́

Словник синонімів

УТІКА́Ч[ВТІКА́Ч] (той, хто втік або тікає звідкись), БІ́ГЛИЙзаст., ТІКА́Чрідше; ДЕЗЕРТИ́Р (перев. з війська, під час воєнних дій). Саме село страх сподобалось мені - в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (М. Коцюбинський); Десять вершників, швидше вітру, полетіли за втікачем (О. Десняк); Троянці з біглими змішались (І. Котляревський); - Коли ви [бійці] в поході де-небудь образите бідного, украдете, пограбуєте, якщо ви будете п’яницями, боягузами чи дезертирами, - я знищу вас як зрадників (О. Довженко).