уточувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив уто́чувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уто́чуймо
2 особа уто́чуй уто́чуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уто́чуватиму уто́чуватимемо, уто́чуватимем
2 особа уто́чуватимеш уто́чуватимете
3 особа уто́чуватиме уто́чуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа уто́чую уто́чуємо, уто́чуєм
2 особа уто́чуєш уто́чуєте
3 особа уто́чує уто́чують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
уто́чуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. уто́чував уто́чували
жін. р. уто́чувала
сер. р. уто́чувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уто́чувавши

Словник синонімів

НАЦІДИ́ТИ (цідячи, налити яку-небудь кількість чогось), УЦІДИ́ТИ[ВЦІДИ́ТИ], НАТОЧИ́ТИ, УТОЧИ́ТИ[ВТОЧИ́ТИ] (за допомогою крана, через отвір у бочці і т. ін.). - Недок.: наці́джувати, уці́джувати (вці́джувати) нато́чувати, уто́чувати[вто́чувати]. Лейтенант дістав із-під столу одну й другу пляшку, перекинув над склянкою, але націдив лише кілька крапель (П. Панч); Вона стояла віддалік коло крана за буфетом і наточувала пиво (С. Тудор); "Поліз у погріб я дулівки ще вточити" (Л. Глібов). - Пор. 1. нали́ти, 1. ціди́ти.