уторочити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | уторочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | уторочі́мо, уторочі́м | |
| 2 особа | уторочи́ | уторочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | уторочу́ | уторо́чимо, уторо́чим |
| 2 особа | уторо́чиш | уторо́чите |
| 3 особа | уторо́чить | уторо́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | уторочи́в | уторочи́ли |
| жін.р. | уторочи́ла | |
| сер.р. | уторочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| уторо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| уторо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| уторочи́вши | ||