ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку - утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ[ВТОРО́ВУВАТИ], УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ], ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИдіал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ[ВТО́ПТУВАТИ], ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ[ПРОРІ́ЗУВАТИ] (відкидаючи щось, розчищаючи). - Док.: прокла́сти, проложи́тирозм.проторува́ти, уторува́ти[вторува́ти], уби́ти[вби́ти], проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти[втопта́ти], протопта́ти, ви́топтати, ви́тупатирозм.пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, - та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); [Річард:] Ти ж певне довго проблукав у пущі?Тяжка дорога? [Джонатан:] Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку [титарівна] на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав [ведмідь], аж утомився - пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).