утор 1 значень

-1-
іменник чоловічого роду
(в діжці) [в однині вживається рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний уто́р уто́ри
родовий уто́ра уто́рів
давальний уто́ру, уто́рові уто́рам
знахідний уто́р уто́ри
орудний уто́ром уто́рами
місцевий на/в уто́рі на/в уто́рах
кличний уто́ре* уто́ри*

Словник синонімів

ПАЗ (заглибина, гніздо в предметі, деталі), ФУ́ГА, ҐА́РАрозм.; УТО́РИ[ВТО́РИ] мн. (у дерев’яній посудині). Якщо прядка скрипіла, бабуся підливала в пази олійки (М. Чабанівський); - Одної ночі, коли всі спали, швидко зістругав я фугу в однім стовпці комірки - виважив долотом дилину, вліз до комірки, взяв свої папери (І. Франко); Виріже [бондар] утори щільно, зіб’є туго дно (М. Рудь).

Словник фразеологізмів

слаби́й (слабки́й) на уто́ри. Невитриманий, неврівноважений. Богині в гніві .. на утори слабі. З досади часом і брехнуть, І, як перекупки, горланять (І. Котляревський); Він був дуже неврівноваженою людиною, як кажуть, слабкий на утори, й тому односельці нічого відповідального йому не доручали (З газети).

слаби́й (слабки́й) на уто́ри. Невитриманий, неврівноважений. Богині в гніві .. на утори слабі. З досади часом і брехнуть, І, як перекупки, горланять (І. Котляревський); Він був дуже неврівноваженою людиною, як кажуть, слабкий на утори, й тому односельці нічого відповідального йому не доручали (З газети).