-1-
дієслово доконаного виду
(ущільнювати яку-небудь масу, топчучи ногами)

Словник відмінків

Інфінітив утопта́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утопчі́мо, утопчі́м
2 особа утопчи́ утопчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утопчу́ уто́пчемо, уто́пчем
2 особа уто́пчеш уто́пчете
3 особа уто́пче уто́пчуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. утопта́в утопта́ли
жін.р. утопта́ла
сер.р. утопта́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уто́птаний
Безособова форма
уто́птано
Дієприслівник
утопта́вши

Словник синонімів

ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку - утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ[ВТОРО́ВУВАТИ], УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ], ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИдіал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ[ВТО́ПТУВАТИ], ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ[ПРОРІ́ЗУВАТИ] (відкидаючи щось, розчищаючи). - Док.: прокла́сти, проложи́тирозм.проторува́ти, уторува́ти[вторува́ти], уби́ти[вби́ти], проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти[втопта́ти], протопта́ти, ви́топтати, ви́тупатирозм.пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, - та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); [Річард:] Ти ж певне довго проблукав у пущі?Тяжка дорога? [Джонатан:] Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку [титарівна] на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав [ведмідь], аж утомився - пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).
УТРАМБО́ВУВАТИ[ВТРАМБО́ВУВАТИ] (натискуючи зверху, ударяючи, стискувати, вирівнювати), ТРАМБУВА́ТИ, ПРИМИНА́ТИ, УЩІ́ЛЬНЮВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ[ВТО́ПТУВАТИ], ПРИТО́ПТУВАТИ, ОБТО́ПТУВАТИ (ногами). - Док.: утрамбува́ти[втрамбува́ти], прим’я́ти, ущільни́ти, притовкти́, утопта́ти[втопта́ти], притопта́ти, обтопта́ти. Він поздоровкався з Гуцалюком, що.. власноручно засипав глиною і утрамбовував вибоїсту долівку в проході між станками (С. Добровольський); - Силос нам нічим не втрамбувати, крім як трактором (П. Автомонов); Коли скиба відвалювалась руба, він обережно приминав її ногою (М. Стельмах); Для боротьби з випріванням сніг, що випав на незамерзлу землю, ущільнюють важкими гладенькими котками (з журналу); Василь Гавриш.. із своєю бригадою з семи душ за сьогоднішню зміну вклали сто кубометрів [бетону], сто кубометрів утоптали оцими ногами (Г. Коцюба); На стіжку Антон втоптував сіно (С. Чорнобривець); Нещодавно випав сніг, люди притоптали його (Л. Смілянський).
-2-
дієслово доконаного виду
(топчучи що-небудь, вдавлювати, втискати в сніг)

Словник відмінків

Інфінітив утопта́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утопчі́мо, утопчі́м
2 особа утопчи́ утопчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утопчу́ уто́пчемо, уто́пчем
2 особа уто́пчеш уто́пчете
3 особа уто́пче уто́пчуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. утопта́в утопта́ли
жін.р. утопта́ла
сер.р. утопта́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уто́птаний
Безособова форма
уто́птано
Дієприслівник
утопта́вши

Словник синонімів

ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку - утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ[ВТОРО́ВУВАТИ], УБИВА́ТИ[ВБИВА́ТИ], ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИдіал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ[ВТО́ПТУВАТИ], ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ[ПРОРІ́ЗУВАТИ] (відкидаючи щось, розчищаючи). - Док.: прокла́сти, проложи́тирозм.проторува́ти, уторува́ти[вторува́ти], уби́ти[вби́ти], проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти[втопта́ти], протопта́ти, ви́топтати, ви́тупатирозм.пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, - та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); [Річард:] Ти ж певне довго проблукав у пущі?Тяжка дорога? [Джонатан:] Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку [титарівна] на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав [ведмідь], аж утомився - пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).
УТРАМБО́ВУВАТИ[ВТРАМБО́ВУВАТИ] (натискуючи зверху, ударяючи, стискувати, вирівнювати), ТРАМБУВА́ТИ, ПРИМИНА́ТИ, УЩІ́ЛЬНЮВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ[ВТО́ПТУВАТИ], ПРИТО́ПТУВАТИ, ОБТО́ПТУВАТИ (ногами). - Док.: утрамбува́ти[втрамбува́ти], прим’я́ти, ущільни́ти, притовкти́, утопта́ти[втопта́ти], притопта́ти, обтопта́ти. Він поздоровкався з Гуцалюком, що.. власноручно засипав глиною і утрамбовував вибоїсту долівку в проході між станками (С. Добровольський); - Силос нам нічим не втрамбувати, крім як трактором (П. Автомонов); Коли скиба відвалювалась руба, він обережно приминав її ногою (М. Стельмах); Для боротьби з випріванням сніг, що випав на незамерзлу землю, ущільнюють важкими гладенькими котками (з журналу); Василь Гавриш.. із своєю бригадою з семи душ за сьогоднішню зміну вклали сто кубометрів [бетону], сто кубометрів утоптали оцими ногами (Г. Коцюба); На стіжку Антон втоптував сіно (С. Чорнобривець); Нещодавно випав сніг, люди притоптали його (Л. Смілянський).

Словник відмінків

Інфінітив утопта́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утопчі́мо, утопчі́м
2 особа утопчи́ утопчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утопчу́ уто́пчемо, уто́пчем
2 особа уто́пчеш уто́пчете
3 особа уто́пче уто́пчуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. утопта́в утопта́ли
жін.р. утопта́ла
сер.р. утопта́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уто́птаний
Безособова форма
уто́птано
Дієприслівник
утопта́вши

Словник синонімів

ВТИ́СНУТИ[УТИ́СНУТИ] (натискуючи, надавлюючи, заглибити в щось), ВДАВИ́ТИ[УДАВИ́ТИ], ВТОПТА́ТИ[УТОПТА́ТИ], ВЧАВИ́ТИ[УЧАВИ́ТИ]розм.; ВТОВКМА́ЧИТИ[УТОВКМА́ЧИТИ]розм.,ВТОКМА́ЧИТИ[УТОКМА́ЧИТИ]розм. (із силою, поштовхами). - Недок.: втиска́ти[утиска́ти], вти́скувати[ути́скувати], вда́влювати[уда́влювати], вто́птувати[уто́птувати], вча́влювати[уча́влювати], втовкма́чувати[утовкма́чувати], втокма́чувати[утокма́чувати]. І втиснули свій перший слід колеса В іще вологі та грузькі луги (М. Бажан); При садінні під плуг вдавлюють по дві картоплини в укіс борозни (з журналу); Ламав, збивав [кінь] залізним путом ніжні стебла і втоптував у землю крихкі пелюстки квіток (В. Козаченко); Вчавлювати недопалок чоботом у сніг; Втовкмачити кусень хліба у сметану.