СТОМИ́ТИСЯ (зазнати втоми), УТОМИ́ТИСЯ[ВТОМИ́ТИСЯ], НАТОМИ́ТИСЯ, ЗМУ́ЧИТИСЯ, ЗМОРИ́ТИСЯ, ЗАМОРИ́ТИСЯрозм., УМОРИ́ТИСЯ[ВМОРИ́ТИСЯ]розм., НАМОРИ́ТИСЯрозм.,ВИ́МОРИТИСЯрозм.,ЗАТОМИ́ТИСЯрозм.;ЗАТЯГА́ТИСЯрозм.; ПРИТОМИ́ТИСЯ, ПРИМОРИ́ТИСЯ (не зовсім); ПОТОМИ́ТИСЯ (про всіх або багатьох); ПІДТОПТА́ТИСЯрозм.,ПІДТУ́ПАТИСЯрозм. (від тривалого ходіння); НАТРУДИ́ТИСЯрозм.,НАМОРДУВА́ТИСЯпідсил. розм. (стомитися працюючи, щось роблячи), НАМОТА́ТИСЯрозм. (стомитися, багато ходячи, їздячи); НАТЯГА́ТИСЯрозм. (стомитися, багато носячи, тягаючи щось); ПІДБИ́ТИСЯ (стомитися, довго ідучи, або від тривалої їзди в сідлі тощо); ПРИСТА́ТИ (перев. довго ідучи - зовсім стомитися); РОЗТРУСИ́ТИСЯрозм. (стомитися від дорожньої тряски); ПРОМАНІ́ЖИТИСЯрозм. (змучитися від довгого чекання). - Недок.: сто́млюватися, томи́тися, уто́млюватися[вто́млюватися], нато́млюватися, зму́чуватися, змо́рюватися, замо́рюватися, умо́рюватися[вмо́рюватися], вимо́рюватися, затомля́тися, притомля́тися, натру́джуватися, підбива́тися, пристава́ти. Нехай же не стомлюються ваші руки, не туманиться зір і буде ясним розум (В. Логвиненко); Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись (О. Довженко); Гурт мисливський зголоднілий Весь підбився, натомився (Леся Українка); Пішли вони, ідуть степом, Тяженько зморились... (С. Руданський); Аби було хоч трохи вільного часу, аби людина не заморювалася до перевтоми (М. Коцюбинський); Наморивсь і намучився я в чужині (М. Стельмах); Тяжко притомились. Давно вже ходимо й спочину не маємо (Д. Мордовець); - Я натрудився за день - дайте мені хоч раз у тиждень доспати (С. Васильченко); - З дороги, либонь, натомився товариш Заруба, та й ви, Миколо Івановичу, вже встигли намотатися по району (В. Кучер); Жорка гнав, мов на пожежу, та пристали коні (А. Дімаров); [Петро:] Позавчора залізницею додому приїхав, і вчора цілий день спочивав, бо зовсім у вагоні розтрусився (В. Самійленко). - Пор. висна́жуватися, перевтоми́тися.