утолочити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | утолочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | утолочі́мо, утолочі́м | |
| 2 особа | утолочи́ | утолочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | утолочу́ | утоло́чимо, утоло́чим |
| 2 особа | утоло́чиш | утоло́чите |
| 3 особа | утоло́чить | утоло́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | утолочи́в | утолочи́ли |
| жін.р. | утолочи́ла | |
| сер.р. | утолочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| утоло́чений | ||
| Безособова форма | ||
| утоло́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| утолочи́вши | ||