-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив утну́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утні́мо, утні́м
2 особа утни́ утні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утну́ утнемо́, утне́м
2 особа утне́ш утнете́
3 особа утне́ утну́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. утну́в утну́ли
жін.р. утну́ла
сер.р. утну́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
утну́вши

Словник синонімів

ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ[ВРІ́ЗАТИ], ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ], УТЯ́ТИ[ВТЯ́ТИ], УКРА́ЯТИ[ВКРА́ЯТИ], ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИрозм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИрозм., УКРА́ЇТИ[ВКРА́ЇТИ]діал.;ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). - Недок.: відрі́зувати, урі́зувати[врі́зувати], відтина́ти, утина́ти[втина́ти], відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́тирідше.Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); - Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, - .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); - Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував [дід] півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).
ЗРОЗУМІ́ТИщо і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ[ВБАГНУ́ТИ]розм.,УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ]розм.,УТЯ́МИТИ[ВТЯ́МИТИ]розм.,ЗМЕТИКУВА́ТИрозм.,УТОРО́ПАТИ[ВТОРО́ПАТИ]розм.,РОЗТОРО́ПАТИрозм.,РОЗЧО́ВПАТИрозм.,РОЗЧУ́ХАТИрозм.,РОЗШОЛО́ПАТИ[РОЗЧОЛО́ПАТИ]розм.,ЗМИКИ́ТИТИрозм.,ВТЕЛЕ́ПАТИфам., УРОЗУМІ́ТИ[ВРОЗУМІ́ТИ]заст.,РОЗЧУ́МАТИдіал.,ЗМІРКУВА́ТИдіал.,ВИ́РОЗУМІТИрідко;УЛОВИ́ТИ[ВЛОВИ́ТИ], УХОПИ́ТИ[ВХОПИ́ТИ], СХОПИ́ТИрозм. (швидко, легко); РОЗІБРА́ТИСЯу чому,РОЗГАДА́ТИ, РОЗКУСИ́ТИрозм.,РОЗКУМЕ́КАТИфам. (щось складне, неясне, заплутане). - Недок.: розумі́ти, тя́мити, уло́влювати[вло́влювати], схо́плювати, розбира́тися, розга́дувати, розку́шувати рідко.Прочитавши кілька рядків і не зрозумівши змісту, він закрив книжку (Григорій Тютюнник); Тут мій герой не те щоб дрейфив, а просто говорив, що його не так зрозуміли (М. Хвильовий); Романз болем і жалістю збагнув, що стара й досі виглядає свого Івана (М. Стельмах); Спершу нічого не міг утямити, тільки дивився пильно, й на його смаглявому виду з’явився переляк (Є. Гуцало); З отих криків годі було щось уторопати. Цигуля не із слів зрозумів, а просто відчув серцем, що все провалилося (А. Головко); Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); Він спершу не розумів, про що йдеться, а коли розшолопав, куди навертає Сагайдак, то йому одразу аж млосно стало (С. Добровольський); Ніхто в Терпінні не змикитив, яку вигоду матиме Дрочило від пастухування свого приймаченка (І. Головченко і О. Мусієнко); [Старшина:] Я знаю, що вам багато говорить не треба. Ви зразу мене урозумієте (І. Карпенко-Карий); Не міг вирозуміти [Семен], про що бесідник говорить (Лесь Мартович); Даша прислухалася, але не могла вловити змісту (С. Журахович); Руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар); - Зрозуміло, - зітхнув Анрі-Жак, хоча насправді розібрався в цьому значно пізніше (Ю. Яновський); Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Квітка-Основ’яненко); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка, яку не так уже й важко розкусити (М. Стельмах); Вона тепер лише розкумекала, чого прийшли люди, і голосним жалісливим тужінням ніби хотіла компенсувати витрачений на міркування час (І. Кириленко). - Пор. доду́матися, 1. розумі́ти, усвідо́млювати.
КУСА́ТИ (ранити зубами, жалом, хоботком тощо); ГРИ́ЗТИ (сильно хапати зубами; сильно жалити); ПРОКУ́ШУВАТИ (зубами наскрізь); ЗАКУ́ШУВАТИ (здавлювати, захоплюючи зубами); ЖАЛИ́ТИ, ТЯ́ТИ[ТНУ́ТИ], ШПИГА́ТИ, ЖИГА́ТИрозм. (ранити жалом або хоботком); Ї́СТИ (про комах - протягом тривалого часу). - Док.: укуси́ти, кусну́ти, кусону́типідсил.покуса́ти, гризну́ти, гризону́типідсил.прокуси́ти, закуси́ти, ужали́ти[вжали́ти], пожали́ти, утя́ти[втя́ти], утну́ти[втну́ти], шпигну́ти, шпигону́типідсил.уджиґну́ти[вджиґну́ти], стрікну́тидіал.Скажена собака і хазяїна кусає (прислів’я); Віконниці, бачите, позакривані: ні сонце у вічі не лізе, ні мухи не кусають (О. Стороженко); І качалися, і гризли один одного зубами (Г. Хоткевич); Він підніс до очей посинілий, роздутий палець, - з нього капає кров. Це той собачий хлопчина прокусив його своїми гострими зубами (І. Микитенко); Їй хотілося запхати пальці до рота, закусити їх до крові й кричати (Ю. Смолич); Коли чоловіка жалять оси, він тікає до води (Ю. Яновський); Раптом щось його шпигає в потилицю боляче... Він мовчки бацає рукою "овода кінського" (П. Козланюк); Його нещадно жиґали комарі (А. Шиян); Коли чую, а воно мене неначе що стрікнуло... А ж то гадюка (Словник Б. Грінченка); - Нужа мене напала, їсть (М. Коцюбинський).
УСТРУГНУ́ТИ[ВСТРУГНУ́ТИ]розм. (зробити, сказати що-небудь незвичайне, несподіване), УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ]розм.,УТЯ́ТИ[ВТЯ́ТИ]розм.,СТРУГНУ́ТИрозм.,УДЕ́РТИ[ВДЕ́РТИ]розм.,УДРА́ТИ[ВДРА́ТИ]розм.,УДЖИГНУ́ТИ[ВДЖИГНУ́ТИ]. Вона з недовірою подивилася на мене, потім оглянула стілець - вона думала, що я хочу устругнути їй якусь штуку, - і не сідала (Л. Смілянський); Оверко, Зінько на всякі витівки вдаються, якусь капость неодмінно встругнуть (К. Гордієнко); Сподіваюся, що вона колись утне щось поважне і гарне навдивовижу усім (М. Коцюбинський); Валентин не міг всидіти на місці, його штовхав якийсь веселий біс утяти яку-небудь штуку (О. Гончар); Князь Єремія.. був байдуженький до тієї дорогої фацеції, яку він стругнув для панів, навіть нищечком сміявся, що вчинив ту великопанську дурість (І. Нечуй-Левицький); Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків налякать (А. Свидницький). - Пор. нако́їти.
УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ]розм. (зробити, виготовити що-небудь майстерно, гарно, виконати велику або складну роботу), УТЯ́ТИ[ВТЯ́ТИ]розм.,УДРА́ТИ[ВДРА́ТИ]розм.- Ось ба, якого я воза сплів, - утнеш такого? - похваливсь я, показуючи воза (Б. Грінченко); Гей, нуте, косарі, бо не рано почали! Хоч не рано почали, та багато утяли (пісня); - Ні Грицька ти не вдереш... То дуже трудна роль... (Остап Вишня).
УТНУ́ТИ[ВТНУ́ТИ]розм. (енергійно, завзято виконати що-небудь: заграти, заспівати, затанцювати і т. ін.), УТЯ́ТИ[ВТЯ́ТИ]розм.,УЖА́РИТИ[ВЖА́РИТИ]розм.,УШКВА́РИТИ[ВШКВА́РИТИ]розм.,УШПА́РИТИ[ВШПА́РИТИ]розм.,УЧЕСА́ТИ[ВЧЕСА́ТИ]розм.,УЧИ́СТИТИ[ВЧИ́СТИТИ]розм., УДЕ́РТИ[ВДЕ́РТИ]розм. [Запорожець:] Ну, та дарма; утни ще яку-небудь. Ану лишень про батька Максима ушквар (Т. Шевченко); Рідна пісня. Отак би утяти, щоб на хуторі почули (П. Автомонов); - Ану, вжар що-небудь! Лупастий хлопець діловито підтяг штанці і вдарив по струнах (В. Земляк); Музики вчесали метелиці (І. Нечуй-Левицький); [Сотник:] А ти вже й скрипку принесла? Яку ж ми вчистимо з тобою? (Т. Шевченко); Ану нехай і я почую, Яку там пісню ти вдереш - Веселую чи жалібну якую (Л. Глібов).

Словник фразеологізмів

утя́ти (утну́ти) до гапликі́в, ірон. Зробити, виконати, сказати щось невдало, не до ладу, недоречно. [Тетяна:] Гарно, гарно [співав], нічого сказати. [Михайло:] Утяв до гапликів! (І. Котляревський); Ну та й утяла до гапликів. Музика — одне, а вона — друге… (М. Старицький); — Наш дяк більше б годився для тієї ролі тореадора,— говорила Ватя.— О, сей утнув би до гапликів, нема що й казати,— говорив Леонід Семенович (І. Нечуй-Левицький).

утну́ти по са́му рі́пицю кому. Змусити кого-небудь бути покірнішим, дуже обмеживши у чомусь. Гаркуша промовчав, понурившись над возом. Ой, утнуть, здається, утнуть по саму ріпицю! Їхнє сьогодні право, що хочуть, те й роблять (О. Гончар).

вкрути́ти (скрути́ти, утну́ти) ро́ги (хвоста́) кому. Присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій. — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (В. Кучер); — Та постривайте, постривайте, пани кармазини, — гукнув один товстопикий синьокаптанник, — швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете нами! (П. Куліш); Вкрутив гетьман хвоста цьому Терновому. А то вже такий став, що куди тобі! І на Москву їздив, і коло Капусти крутився, і на Дон посилали (Н. Рибак); А Омелькові роги скрутимо (В. Речмедін); І в Ліщинівці був [прикажчик], і в Глибоку Долину за десять верст мотався, але і там “вкрутили хвоста” (А. Головко); — Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? — проходячи поблизу, насмішкувато кинув якийсь чаплинський гольтіпака.— Хочуть і вам хвоста утнути, га? (О. Гончар). вкру́чено хвоста́. Очевидно, Фреєві було вкручено хвоста за його великодушність, проявлену шістнадцять днів тому (І. Багряний). ро́ги пра́вити. — Заводоуправління йому нової хати не дасть — поскаче, поскаче, а потім пошле-таки свою каргу к бісу і приповзе до мене на колінах! Не таким роги правили (С. Тельнюк).

вкрути́ти (скрути́ти, утну́ти) ро́ги (хвоста́) кому. Присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій. — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (В. Кучер); — Та постривайте, постривайте, пани кармазини, — гукнув один товстопикий синьокаптанник, — швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете нами! (П. Куліш); Вкрутив гетьман хвоста цьому Терновому. А то вже такий став, що куди тобі! І на Москву їздив, і коло Капусти крутився, і на Дон посилали (Н. Рибак); А Омелькові роги скрутимо (В. Речмедін); І в Ліщинівці був [прикажчик], і в Глибоку Долину за десять верст мотався, але і там “вкрутили хвоста” (А. Головко); — Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? — проходячи поблизу, насмішкувато кинув якийсь чаплинський гольтіпака.— Хочуть і вам хвоста утнути, га? (О. Гончар). вкру́чено хвоста́. Очевидно, Фреєві було вкручено хвоста за його великодушність, проявлену шістнадцять днів тому (І. Багряний). ро́ги пра́вити. — Заводоуправління йому нової хати не дасть — поскаче, поскаче, а потім пошле-таки свою каргу к бісу і приповзе до мене на колінах! Не таким роги правили (С. Тельнюк).

встругну́ти (утну́ти, утя́ти) шту́ку, несхв. Зробити, вчинити що-небудь незвичне, несподіване, дивацьке. — Чув, яку штуку встругнув Кошик? Відмовився виконувати завдання редакції (П. Автомонов); Його несподівано звідтіль [з бурси] вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі (І. Нечуй-Левицький); Валентин не міг всидіти на місці, його штовхав якийсь веселий біс утяти яку-небудь штуку (О. Гончар); // кому, з ким. Заподіяти кому-небудь якусь прикрість. [Дмитро:] Стійте, стійте! Дівчата йдуть! Постривайте ж, я їм за жданки штуку встругну! (Бере кочерги й рогачі й підпирає ними двері) (М. Старицький); Вона з недовірою подивилась на мене, потім оглянула стілець, — вона думала, що я хочу устругнути їй якусь штуку, — і не сідала (Л. Смілянський); — Невже він не помічає, що я повзу? А може, просто вичікує? Ну, я ж з ним зараз втну штуку! (П. Загребельний). встругну́ти (одколо́ти, одко́лювати) шту́чку. — Ой ви, ви! Прощайте! Та просіть на весілля! Чуєте? — крикнула Христина з порога: — Та це все, мабуть, ваші жарти! Це ви якусь штучку хочете зо мною встругнути? Еге? — питав з недовірністю Бичковський (І. Нечуй-Левицький); [Гавриїл:] Навпаки, мені знов хочеться піти до вівтаря — напевне, там їх благословеніє ще якусь штучку одколюють (І. Микитенко).