-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив утихоми́рювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утихоми́рюймо
2 особа утихоми́рюй утихоми́рюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утихоми́рюватиму утихоми́рюватимемо, утихоми́рюватимем
2 особа утихоми́рюватимеш утихоми́рюватимете
3 особа утихоми́рюватиме утихоми́рюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа утихоми́рюю утихоми́рюємо, утихоми́рюєм
2 особа утихоми́рюєш утихоми́рюєте
3 особа утихоми́рює утихоми́рюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
утихоми́рюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. утихоми́рював утихоми́рювали
жін. р. утихоми́рювала
сер. р. утихоми́рювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
утихоми́рюваний
Безособова форма
утихоми́рювано
Дієприслівник
утихоми́рювавши

Словник синонімів

ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ[ВТІ́ШИТИ], УТИХОМИ́РИТИ[ВТИХОМИ́РИТИ]рідше,ПОТІ́ШИТИрідше, УГАМУВА́ТИ[ВГАМУВА́ТИ], СТІ́ШИТИрозм., УГО́ВТАТИ[ВГО́ВТАТИ]розм., УГОМОНИ́ТИ[ВГОМОНИ́ТИ]розм., ПОГАМУВА́ТИрозм., УСПОКО́ЇТИ[ВСПОКО́ЇТИ]заст., УПОКО́ЇТИ[ВПОКО́ЇТИ]заст.; ПРИГАМУВА́ТИ (трохи, на якийсь час); ПІДБАДЬО́РИТИ, УГОВОРИ́ТИ[ВГОВОРИ́ТИ], УМО́ВИТИ[ВМО́ВИТИ], РОЗРА́ДИТИ, РОЗРА́ЯТИ (словом і т. ін.); РОЗДІЛИ́ТИ (перев. у спол. із сл. горе). - Недок.: заспоко́ювати, утіша́ти[втіша́ти], утихоми́рювати[втихоми́рювати]рідшеті́шити, потіша́ти, гамува́ти, угамо́вувати[вгамо́вувати], уго́втувати[вго́втувати], угомоня́ти[вгомоня́ти], угомо́нювати[вгомо́нювати], погамо́вуватирідкоуспоко́ювати[вспоко́ювати], упоко́ювати[впоко́ювати], пригамо́вувати, підбадьо́рювати, угово́рювати[вгово́рювати], уговоря́ти[вговоря́ти], умовля́ти[вмовля́ти], розра́джувати, розра́ювати, розділя́ти. І довго-довго їй довелося воркувати, щоб заспокоїти розлюченого Демида (М. Стельмах); Рузя як уміла втішала дівчину. Але як тут утішити, коли в неї самої стискалось від страху серце? (О. Донченко); Іваниха все плакала, припавши синові на плече, дедалі однак тихі синові речі немов її трохи вгамували (Леся Українка); Стішив мене цей лист (Леся Українка); Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось. Ольга погамувала її рукою (Леся Українка); Отой твердий, здоровий сон дівчини почав звільна вспокоювати й паню Олімпію (І. Франко); Часом і при достатках лихо: як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять (Панас Мирний); Ніхто її не втішав, не розраював (П. Загребельний). - Пор. 1. охоло́джувати.
ПОСЛА́БЛЮВАТИ[ПОСЛАБЛЯ́ТИрідше] (спричинятися до меншого, слабшого прояву якогось явища, процесу, якості, почуття тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ[ОСЛАБЛЯ́ТИрідше], ЗМЕ́НШУВАТИ, ПРИМЕ́НШУВАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ПОМ’Я́КШУВАТИ, М’ЯКШИ́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИ[ПРИТУ́ПЛЮВАТИ], УТИХОМИ́РЮВАТИ[ВТИХОМИ́РЮВАТИ], УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПРИТЛУ́МЛЮВАТИ[ПРИТЛУМЛЯ́ТИ]розм., ПРИСИПЛЯ́ТИрозм., ГЛУШИ́ТИрозм., ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ]розм., ПОГЛУША́ТИрозм. рідше (перев. про почуття, переживання); НЕЙТРАЛІЗУВА́ТИ (перев. негативні прояви, вплив тощо); РОЗРЯДЖА́ТИ (напружену ситуацію). - Док.: посла́бити, осла́бити, зме́ншити, приме́ншити, поле́гшити, пом’якши́ти, притупи́ти, утихоми́рити[втихоми́рити], угамува́ти[вгамува́ти], притлуми́ти, приспа́ти, приглуши́ти, поглушити, нейтралізува́ти, розряди́ти. Він знав, що у війську зростає невдоволення, що безперервний похід при такому бездоріжжі і в негоді дуже послаблює бойовий дух вояків (І. Ле); Легкий вітер послабляв спеку (Л. Смілянський); Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Юліан Опільський); Тихим голосом відділяє [мати] його біль від злості, зменшує її, бо ж він страждає не тільки за себе, а й за людей (М. Стельмах); Мати гадає, що ця новина прикро вразила його, і своєю скрадливою відповіддю хоче применшити її гостроту... (Я. Гримайло); Йонька плювався всю дорогу, бив себе батогом по спині, потім, щоб полегшити своє горе, всю вину звалив на хлопців (Григорій Тютюнник); Гаряче припікало сонце, але море пом’якшувало спеку (М. Трублаїні); Калган-корінь м’якшив гіркоту горілки (Н. Рибак); Занадто вже добре йшло все з самого початку. А це й притупило почуття небезпеки (А. Головко); Отче небесний, син твій спокушений, Утихомир мої страсті земні (М. Вінграновський); Якщо станеться, весною Не повернуся із бою, Згадуйте мене, - Може, це в могилі, в полі Угамує серця болі, Спокій поверне (М. Шпак); Стала сама [Дозя].. нищити і притлумляти в душі його всяку іскорку.. прив’язання к собі (І. Франко); За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних Косінського (І. Ле); Та ж древня сага Шуміла на приморському піску, Що чув Міцкевич, як печаль тонку В ньому глушила творчості наснага (М. Рильський); Нові враження, нові обставини.. поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід (С. Васильченко); То була така самокритика, таке самобичування, що воно приглушувало, нейтралізувало всі насмішки, які сипались на нього з усіх боків (Ю. Збанацький); Прийняте рішення розрядило йому поганий настрій, і він уже ласкаво подивився на свого учня (П. Панч).