-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив утихоми́ритися, утихоми́ритись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утихоми́рмося, утихоми́рмось
2 особа утихоми́рся утихоми́ртеся, утихоми́ртесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утихоми́рюся, утихоми́рюсь утихоми́римося, утихоми́римось, утихоми́римся
2 особа утихоми́ришся утихоми́ритеся, утихоми́ритесь
3 особа утихоми́риться утихоми́ряться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. утихоми́рився, утихоми́ривсь утихоми́рилися, утихоми́рились
жін.р. утихоми́рилася, утихоми́рилась
сер.р. утихоми́рилося, утихоми́рилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
утихоми́рившись

Словник синонімів

СЛА́БНУТИ (про почуття, переживання, пристрасті і т. ін. - ставати слабшим, втрачати силу), СЛА́БШАТИ, СЛАБІТИ, СЛАБІ́ШАТИ, ТАМУВА́ТИСЯ, УГАМО́ВУВАТИСЯ[ВГАМО́ВУВАТИСЯ], УТИ́ШУВАТИСЯ[ВТИ́ШУВАТИСЯ], УТИША́ТИСЯ[ВТИША́ТИСЯ], УТИХОМИ́РЮВАТИСЯ[ВТИХОМИ́РЮВАТИСЯ], МЕ́РХНУТИ, МЕ́РХТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ. - Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бшати, послабі́шати, угамува́тися[вгамува́тися], ути́шитися[вти́шитися], утихоми́ритися[втихоми́ритися], поме́рхнути, поме́рхти, приме́рхнути[приме́рхти], приме́ркнути, приме́ркти, зга́снути, прига́снути, проча́хнути, прочахти, вичахнути[вичахти]. І чим моє слово для тебе привабне? Ні меду, ні ласки, ні пристрасті тихої. Та бачу, любов твоя зовсім не слабне (А. Малишко); З упливом часу всі ті давні урази і кривди не тамуються (Марко Вовчок); Туга у серці досі не втишилась... (Уляна Кравченко); Гірко йому було у ті часи. Віра в добро людське мерхла, падала у його (Панас Мирний); [Річард:] Ні, ще не зникли [мрії], хоч примеркли трохи (Леся Українка); Ще та цілюща любов не згасала І, поки світ сонця, не згасне вона (І. Манжура); Начальницький настрій осаула поволі вичахав (І. Ле). - Пор. 2. холо́нути.