-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ути́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ути́каймо
2 особа ути́кай ути́кайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ути́каю ути́каємо, ути́каєм
2 особа ути́каєш ути́каєте
3 особа ути́кає ути́кають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ути́кав ути́кали
жін.р. ути́кала
сер.р. ути́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ути́каний
Безособова форма
ути́кано
Дієприслівник
ути́кавши
-2-
дієслово недоконаного виду
(прикрашати, застромляючи)

Словник відмінків

Інфінітив ути́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ути́каймо
2 особа ути́кай ути́кайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ути́каю ути́каємо, ути́каєм
2 особа ути́каєш ути́каєте
3 особа ути́кає ути́кають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ути́кав ути́кали
жін.р. ути́кала
сер.р. ути́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ути́каний
Безособова форма
ути́кано
Дієприслівник
ути́кавши

Словник відмінків

Інфінітив утика́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утика́ймо
2 особа утика́й утика́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утика́тиму утика́тимемо, утика́тимем
2 особа утика́тимеш утика́тимете
3 особа утика́тиме утика́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа утика́ю утика́ємо, утика́єм
2 особа утика́єш утика́єте
3 особа утика́є утика́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
утика́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. утика́в утика́ли
жін. р. утика́ла
сер. р. утика́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
утика́вши
-3-
дієслово недоконаного виду
(встромляти, впихати)

Словник відмінків

Інфінітив ути́кати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ути́каймо
2 особа ути́кай ути́кайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ути́каю ути́каємо, ути́каєм
2 особа ути́каєш ути́каєте
3 особа ути́кає ути́кають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. ути́кав ути́кали
жін.р. ути́кала
сер.р. ути́кало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ути́каний
Безособова форма
ути́кано
Дієприслівник
ути́кавши

Словник відмінків

Інфінітив утика́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утика́ймо
2 особа утика́й утика́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утика́тиму утика́тимемо, утика́тимем
2 особа утика́тимеш утика́тимете
3 особа утика́тиме утика́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа утика́ю утика́ємо, утика́єм
2 особа утика́єш утика́єте
3 особа утика́є утика́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
утика́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. утика́в утика́ли
жін. р. утика́ла
сер. р. утика́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
утика́вши

Словник відмінків

Інфінітив утика́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   утика́ймо
2 особа утика́й утика́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа утика́тиму утика́тимемо, утика́тимем
2 особа утика́тимеш утика́тимете
3 особа утика́тиме утика́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа утика́ю утика́ємо, утика́єм
2 особа утика́єш утика́єте
3 особа утика́є утика́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
утика́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. утика́в утика́ли
жін. р. утика́ла
сер. р. утика́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
утика́вши

Словник синонімів

ВСТРОМЛЯ́ТИ[УСТРОМЛЯ́ТИ]що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ[УСТРО́МЛЮВАТИ], ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ[УТИКА́ТИ], ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИчим,ВГЛИ́БЛЮВАТИ[УГЛИ́БЛЮВАТИ]рідше; ВГАНЯ́ТИ[УГАНЯ́ТИ], ВГОРО́ДЖУВАТИ[УГОРО́ДЖУВАТИ], ВСА́ДЖУВАТИ[УСА́ДЖУВАТИ], ВГА́ЧУВАТИ[УГА́ЧУВАТИ] (з силою); ВПИНА́ТИ[УПИНА́ТИ], ВПИНА́ТИСЯ[УПИНА́ТИСЯ], ВПИВА́ТИСЯ[УПИВА́ТИСЯ]чим (зубами, жалом). - Док.: встроми́ти[устроми́ти], застроми́ти, строми́ти, вткну́ти[уткну́ти], ввіткну́ти[увіткну́ти], заткну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти, вгли́бити[угли́бити], ввігна́ти[увігна́ти], вгна́ти[угна́ти], вгороди́ти[угороди́ти], всади́ти[усади́ти], вгати́ти[угати́ти], вп’ясти́[уп’ясти́], впну́ти[упну́ти], впну́тися[упну́тися], впи́тися[упи́тися]. Я встромляв в неї чотири палички, і картоплина перетворювалась на коняку (І. Багмут); Комар присів на лоб, Щоб з усієї сили свій гострий носик устромить (Л. Глібов); Він втикає у землю заступа і чекає (О. Донченко); Писар.. уткнув пакет в щілину дверей (І. Нечуй-Левицький); Дід постукав обушком, спритно вганяючи в підошву цвяшок за цвяшком (З. Тулуб); Узяв [Пищимуха] вилки, з розгону вгородив їх у стегно качки й підняв його вгору (Панас Мирний); - Чоловік із жалю ніж би собі в груди всадив (О. Кобилянська); Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен (М. Стельмах); Вп’ясти кігті в руку; Собака впивається зубами в тіло (А. Хижняк).
ВСТРОМЛЯ́ТИ[УСТРОМЛЯ́ТИ] (вкладати що-небудь у рідину або щось м’яке), ВСТРО́МЛЮВАТИ[УСТРО́МЛЮВАТИ], ВТИКА́ТИ[УТИКА́ТИ], ЗАНУ́РЮВАТИ, ВПЛІТА́ТИ[УПЛІТА́ТИ] (у вовну, волосся). - Док.: встроми́ти[устроми́ти], вткну́ти[уткну́ти], зану́рити, вплести́[уплести́]. Закачала [рукав] аж до плечей і встромила у воду руку (М. Коцюбинський); Вткнувши голову в подушку, гірко плакала [Ольга] (Я. Галан); Він занурював пальці в гарячий сипучий пісок (О. Донченко); Потім вони обоє, занурюючи великі житні скибки в мед, полуднують (Є. Гуцало); Заятчук.. вплітає руку в задичавлений волоссям низ обличчя (М. Стельмах).