ВСКО́ЧИТИ[УСКО́ЧИТИ] (потрапити в неприємне, скрутне становище, біду і т. ін.), ВЛИ́ПНУТИ[УЛИ́ПНУТИ]фам., ВКЛЕПА́ТИСЯ[УКЛЕПА́ТИСЯ]фам.,ВТЕЛЕ́ПАТИСЯ[УТЕЛЕ́ПАТИСЯ]фам., ВТЕЛЮ́ЩИТИСЯ[УТЕЛЮ́ЩИТИСЯ]фам.,ВШЕЛЕ́ПАТИСЯ[УШЕЛЕ́ПАТИСЯ]фам. - Отсе вскочила, - думала вона. - Ні, не буду я тут, не витримаю (М. Коцюбинський); Треба щось діяти, а то так, чого доброго можна влипнути в історію (І. Цюпа); Так їй вдома казати наказували, щоб у біду не вклепатись (Грицько Григоренко); - Ну, втелепався ж оце писар!.. - реготався на всю світлицю о. Артемій (І. Нечуй-Левицький); Нянька ледве поспівала за нею, так і гляди, щоб куди-небудь не втелющилась (К. Гордієнко); - Може, думаємо, здуру хлопець в біду вшелепався (О. Гончар).