-1-
іменник жіночого роду
(втеча) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний уте́ка уте́ки
родовий уте́ки уте́к
давальний уте́ці уте́кам
знахідний уте́ку уте́ки
орудний уте́кою уте́ками
місцевий на/в уте́ці на/в уте́ках
кличний уте́ко* уте́ки*

Словник синонімів

УТЕ́ЧА[ВТЕ́ЧА], УТЕ́КА[ВТЕ́КА]заст., УТІ́Кзаст., УТІ́КИ[ВТІ́КИ]мн., заст.Вість про його [опришка] утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський).