-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | утве́рджувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | утве́рджуймо |
| 2 особа | утве́рджуй | утве́рджуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утве́рджуватиму | утве́рджуватимемо, утве́рджуватимем |
| 2 особа | утве́рджуватимеш | утве́рджуватимете |
| 3 особа | утве́рджуватиме | утве́рджуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | утве́рджую | утве́рджуємо, утве́рджуєм |
| 2 особа | утве́рджуєш | утве́рджуєте |
| 3 особа | утве́рджує | утве́рджують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| утве́рджуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | утве́рджував | утве́рджували |
| жін. р. | утве́рджувала |
| сер. р. | утве́рджувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| утве́рджувавши |
Словник синонімів
ЗМІ́ЦНЮВАТИ (робити міцнішим, стійкішим, сильнішим), УКРІ́ПЛЮВАТИ, УКРІПЛЯ́ТИ, УТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОСИ́ЛЮВАТИ, СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, УПОТУ́ЖНЮВАТИ [ВПОТУ́ЖНЮВАТИ] рідко, МІЦНИ́ТИ рідко; ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ, ЗАКРІПЛЯ́ТИ (роблячи тривалим, постійно діючим); ПІДКРІ́ПЛЮВАТИ, ПІДКРІПЛЯ́ТИ (збільшуючи силу, міць і т. ін.). - Док.: зміцни́ти, укріпи́ти, утверди́ти, поси́лити, скріпи́ти, употу́жнити [впоту́жнити], закріпи́ти, підкріпи́ти. Кожна бойова операція зміцнювала і збільшувала партизанські загони (М. Шеремет); Німецьке командування особливо укріплювало оборону Лозової (І. Ле); [Анна:] Ви ще не знаєте, що значить влада, що значить мати не одну правицю, а тисячі озброєних до бою, що можуть і скріпляти й руйнувати всесвітні трони (Леся Українка); Я теж цілину піднімаю у полі, Впотужнює силу кохання моє (М. Нагнибіда); Вони згадали, як гнів загиблих товаришів міцнив їх відвагу (О. Довженко); Закріпляймо ж ми свободу! Бережімо Батьківщину! (П. Тичина).
УСТАНО́ВЛЮВАТИ [ВСТАНО́ВЛЮВАТИ] (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. - Док.: установи́ти [встанови́ти], утве́рдити, узако́нити, легалізува́ти, канонізува́ти, декретува́ти, настанови́ти. Той, хто установив цей обряд.., не хотів і думати, щоби хоч щось могло пропасти дурно (Г. Хоткевич); Встановити порядок робочого дня; Старий Кухта й сам давненько вже думав над тим, як би узаконити за собою Гарасимову садибу (А. Іщук). Закон, який легалізує.. страйк (з журналу); Канонізувати робітниче свято; Уряд декретував і здійснив ряд заходів в інтересах народу (з журналу); - Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Лесь Мартович). - Пор. 1. запрова́джувати.