утаємничувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | утаємни́чувати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | утаємни́чуймо | |
2 особа | утаємни́чуй | утаємни́чуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | утаємни́чуватиму | утаємни́чуватимемо, утаємни́чуватимем |
2 особа | утаємни́чуватимеш | утаємни́чуватимете |
3 особа | утаємни́чуватиме | утаємни́чуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | утаємни́чую | утаємни́чуємо, утаємни́чуєм |
2 особа | утаємни́чуєш | утаємни́чуєте |
3 особа | утаємни́чує | утаємни́чують |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
утаємни́чуючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | утаємни́чував | утаємни́чували |
жін. р. | утаємни́чувала | |
сер. р. | утаємни́чувало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
утаємни́чувавши |