утаємничувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | утаємни́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | утаємни́чуймо | |
| 2 особа | утаємни́чуй | утаємни́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | утаємни́чуватиму | утаємни́чуватимемо, утаємни́чуватимем |
| 2 особа | утаємни́чуватимеш | утаємни́чуватимете |
| 3 особа | утаємни́чуватиме | утаємни́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | утаємни́чую | утаємни́чуємо, утаємни́чуєм |
| 2 особа | утаємни́чуєш | утаємни́чуєте |
| 3 особа | утаємни́чує | утаємни́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| утаємни́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | утаємни́чував | утаємни́чували |
| жін. р. | утаємни́чувала | |
| сер. р. | утаємни́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| утаємни́чувавши | ||