-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив усікти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   усічі́мо, усічі́м
2 особа усічи́ усічі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа усічу́ усічемо́, усіче́м
2 особа усіче́ш усічете́
3 особа усіче́ усічу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. усі́к усікли́
жін.р. усікла́
сер.р. усікло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
усі́чений
Безособова форма
усі́чено
Дієприслівник
усі́кши

Словник синонімів

ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).