-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | усіда́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | усіда́ймо |
| 2 особа | усіда́й | усіда́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усіда́тиму | усіда́тимемо, усіда́тимем |
| 2 особа | усіда́тимеш | усіда́тимете |
| 3 особа | усіда́тиме | усіда́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усіда́ю | усіда́ємо, усіда́єм |
| 2 особа | усіда́єш | усіда́єте |
| 3 особа | усіда́є | усіда́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| усіда́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | усіда́в | усіда́ли |
| жін. р. | усіда́ла |
| сер. р. | усіда́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| усіда́вши |
Словник синонімів
СІДА́ТИ (займати місце на якомусь сидінні, на землі тощо), САДОВИ́ТИСЯ розм., УСІДА́ТИ [ВСІДА́ТИ] діал.; ОПУСКА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ рідше (на щось низьке, на землю); УСА́ДЖУВАТИСЯ [ВСА́ДЖУВАТИСЯ], УСІДА́ТИСЯ [ВСІДА́ТИСЯ] розм. (зручно влаштовуючись); ПРИСІДА́ТИ (ненадовго); ОСІДА́ТИ (повільно, важко); ПА́ДАТИ, ПЛЮ́ХАТИСЯ розм. (швидко або незграбно); ПІДСА́ДЖУВАТИСЯ (до когось, на щось). - Док.: сі́сти, усі́сти [всі́сти], опусти́тися, спусти́тися, усадови́тися [всадови́тися], усі́стися [всі́стися], присі́сти, осі́сти, упа́сти [впа́сти], плю́хнутися, підсі́сти. - Сідайте ж! - показала вона рукою на стілець. Бичковський сів (І. Нечуй-Левицький); Заграй востаннє на сопілку І на коня скоріш сідай (В. Сосюра); [Прохор:] Милості просимо садовитися. [Сільський староста:] Можна і сісти (М. Кропивницький); Важко опускається звіровод на лаву (О. Довженко); Єнченко запалив цигарку і в задумі опустився на стілець (П. Автомонов); Балабуха.. несміливо опустився на стілець (І. Нечуй-Левицький); Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових (А. Кримський); Андрійко всаджувався на стільці,.. клав собі на коліна якусь товсту книжку (Ю. Бедзик); - Доня не зрозуміла батька.. - сказав він, усідаючись біля ложа (Д. Міщенко); Тетяна Василівна ждала, доки вони всядуться (П. Загребельний); Юрко плюхається поряд з Вітькою на призьбу (О. Сизоненко).