-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив усучи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   усучі́мо, усучі́м
2 особа усучи́ усучі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа усучу́ усу́чимо, усу́чим
2 особа усу́чиш усу́чите
3 особа усу́чить усу́чать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. усучи́в усучи́ли
жін.р. усучи́ла
сер.р. усучи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
усу́чений
Безособова форма
усу́чено
Дієприслівник
усучи́вши

Словник синонімів

I. НАВ’ЯЗА́ТИ (змусити кого-небудь приймати, брати, купувати і т. ін. що-небудь усупереч бажанню), НАКИ́НУТИ, ВТЕЛЮ́ЩИТИ[УТЕЛЮ́ЩИТИ]фам.,ВПХНУ́ТИ[УВІПХНУ́ТИ], ВПХА́ТИ[УВІПХА́ТИ]розм. (про конкретні, фізичні предмети); ВСУЧИ́ТИ[УСУЧИ́ТИ]розм. (дати кому-небудь щось проти його бажання або низькоякісне, непідхоже). - Недок.: нав’я́зувати, накида́ти, впиха́ти[упиха́ти]. Нав’язати дискусію; Він нав’язав Синявіну заступати себе (І. Ле); Ішла [Олена].. з похнюпленою головою, сердита на Максима, що накинув їй це товариство (Ірина Вільде); [Дмитро:] А дай котрий мені тютюну, бо клятий Берко мені такого втелющив, що тільки доторкнись до папуші, то так тобі.. мов порохом зараз візьметься! (М. Старицький); Впхав їй до рук солодкі пакунки, благав, щоб зараз бігла (М. Коцюбинський); Через будову в напрямку старого села промчав "ЗІМ" Сави Андрійовича. Цей "ЗІМ", як він часом каже, сміючись з самого себе, йому "всучили" в районі (О. Довженко).

Словник фразеологізмів

ху́ка усучи́ти кому. Кого-небудь відправити ні з чим; відмовити комусь у чому-небудь. — Я б тобі, Ригоровичу, хука усучила, та нехай лишень опісля; тепер ти мені прислуговуй (Г. Квітка-Основ’яненко).