усучаснювати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив усуча́снювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   усуча́снюймо
2 особа усуча́снюй усуча́снюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа усуча́снюватиму усуча́снюватимемо, усуча́снюватимем
2 особа усуча́снюватимеш усуча́снюватимете
3 особа усуча́снюватиме усуча́снюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа усуча́снюю усуча́снюємо, усуча́снюєм
2 особа усуча́снюєш усуча́снюєте
3 особа усуча́снює усуча́снюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
усуча́снюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. усуча́снював усуча́снювали
жін. р. усуча́снювала
сер. р. усуча́снювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
усуча́снювавши