усукувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | усу́кувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | усу́куймо | |
| 2 особа | усу́куй | усу́куйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | усу́куватиму | усу́куватимемо, усу́куватимем |
| 2 особа | усу́куватимеш | усу́куватимете |
| 3 особа | усу́куватиме | усу́куватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | усу́кую | усу́куємо, усу́куєм |
| 2 особа | усу́куєш | усу́куєте |
| 3 особа | усу́кує | усу́кують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| усу́куючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | усу́кував | усу́кували |
| жін. р. | усу́кувала | |
| сер. р. | усу́кувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| усу́кувавши | ||