-1-
дієслово доконаного виду
(поступитися; знизити ціну)

Словник відмінків

Інфінітив уступи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уступі́мо, уступі́м
2 особа уступи́ уступі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уступлю́ усту́пимо, усту́пим
2 особа усту́пиш усту́пите
3 особа усту́пить усту́плять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уступи́в уступи́ли
жін.р. уступи́ла
сер.р. уступи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уступи́вши

Словник синонімів

ПОСТУПА́ТИСЯкому чим (переставати сперечатися з кимсь, заперечувати комусь; іти на поступки комусь), УСТУПА́ТИ[ВСТУПА́ТИ]кому, розм., ПІДДАВА́ТИСЯкому, розм., УСТУПА́ТИСЯ[ВСТУПАТИСЯ]діал., ПОСВЯ́ЧУВАТИкомущо, діал.; ВІДСТУПА́ТИ, ПОДАВА́ТИСЯ (під тиском когось, чогось припиняти свою боротьбу, діяльність тощо). - Док.: поступи́тися, уступити[вступи́ти], підда́тися, уступи́тися[вступи́тися], посвяти́ти, відступи́ти, пода́тися. Коростильов ні з ким не сварився і завжди поступався сильнішим... (Григорій Тютюнник); Краще свого вступить, аби на себе ніякої плями не навести (збірник "Народні оповідання"); Не буду його сердити, буду піддаваться... (Г. Квітка-Основ’яненко); Внутрішній голос на своєму стоїть, а я на своєму, ніхто вступатись не вступається (Є. Гуцало); Він показав.. свій бистрий розум та вірний спосіб числення, що задля сподіваної більшої користі радо посвячує меншу (І. Франко); - Треба було зманеврувати: удати, ніби відступаєш, і пошукати біля себе людей, які однаково з вами думають (Ю. Шовкопляс); [Химка:] Довго я не подавалася, - як.. кинути матір та поїхати з паничем? (Панас Мирний).
-2-
дієслово доконаного виду
(стати в середину чогось)

Словник відмінків

Інфінітив уступи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уступі́мо, уступі́м
2 особа уступи́ уступі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уступлю́ усту́пимо, усту́пим
2 особа усту́пиш усту́пите
3 особа усту́пить усту́плять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уступи́в уступи́ли
жін.р. уступи́ла
сер.р. уступи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уступи́вши

Словник синонімів

ПОСТУПА́ТИСЯкому чим (переставати сперечатися з кимсь, заперечувати комусь; іти на поступки комусь), УСТУПА́ТИ[ВСТУПА́ТИ]кому, розм., ПІДДАВА́ТИСЯкому, розм., УСТУПА́ТИСЯ[ВСТУПАТИСЯ]діал., ПОСВЯ́ЧУВАТИкомущо, діал.; ВІДСТУПА́ТИ, ПОДАВА́ТИСЯ (під тиском когось, чогось припиняти свою боротьбу, діяльність тощо). - Док.: поступи́тися, уступити[вступи́ти], підда́тися, уступи́тися[вступи́тися], посвяти́ти, відступи́ти, пода́тися. Коростильов ні з ким не сварився і завжди поступався сильнішим... (Григорій Тютюнник); Краще свого вступить, аби на себе ніякої плями не навести (збірник "Народні оповідання"); Не буду його сердити, буду піддаваться... (Г. Квітка-Основ’яненко); Внутрішній голос на своєму стоїть, а я на своєму, ніхто вступатись не вступається (Є. Гуцало); Він показав.. свій бистрий розум та вірний спосіб числення, що задля сподіваної більшої користі радо посвячує меншу (І. Франко); - Треба було зманеврувати: удати, ніби відступаєш, і пошукати біля себе людей, які однаково з вами думають (Ю. Шовкопляс); [Химка:] Довго я не подавалася, - як.. кинути матір та поїхати з паничем? (Панас Мирний).

Словник відмінків

Інфінітив уступи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уступі́мо, уступі́м
2 особа уступи́ уступі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уступлю́ усту́пимо, усту́пим
2 особа усту́пиш усту́пите
3 особа усту́пить усту́плять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уступи́в уступи́ли
жін.р. уступи́ла
сер.р. уступи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
уступи́вши

Словник синонімів

ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ] (про військо, військові частини - ідучи, їдучи), ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ]. - Док.: вступи́ти[уступи́ти], ввійти́[увійти́]. За Россю почувся військовий оркестр: то вступали в город гусари (І. Нечуй-Левицький); Ми в Прагу входили в ті дні, Настав-таки кінець війні (Л. Дмитерко).
ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ]із сл. в розмову, бесіду, балачку і т. ін.,ВКЛЮЧА́ТИСЯ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ, ВСТРЯВА́ТИ[УСТРЯВА́ТИ]. - Док.: вступи́ти[уступи́ти], включи́тися, приєдна́тися, встря́нути[устря́нути], встря́ти[устря́ти]. Олена слухала все те, але в розмову не вступала (Григорій Тютюнник); Він завжди кланявся і то сим, то тим боком уступав у розмову з паном (Панас Мирний); Павло.. дуже хотів включитися в розмову, але боявся (В. Кучер); Відтоді, ображена і налякана, дівчина назавжди відмовилася встрявати з ним у бесіду (В. Козаченко); Збоку зразу ж сиділо кілька селян.. Яшко устряв до них у балачку (А. Головко).
ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ] (в члени якоїсь організації, навчальний заклад і т. ін.), ПОСТУПА́ТИ, ІТИ́, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ, ЗАПИ́СУВАТИСЯ. - Док.: вступи́ти[уступи́ти], поступи́ти, піти́, приєдна́тися, записа́тися. - Я.. добровільно вступаю в ряди Першого українського повстанського імені козака Богуна полку! (О. Довженко); Улас задумав поступати в Харківський університет (Григорій Тютюнник); Записався в гурток художньої самодіяльності.
ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ[УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИрозм.,ЗАСТУПА́ТИрозм.; ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИрозм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ[УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ[УПИХА́ТИСЯ]розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́[увійти́], зайти́, вступи́ти[уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́[упливти́], ввали́тися[ували́тися], ввали́ти, вде́ртися[уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися[увірва́тися], вти́ритися[ути́ритися]фам.просу́нутися, впхну́тися[увіпхну́тися][упхну́тися], впха́тися[увіпха́тися][упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).

Словник фразеологізмів

уступа́ти / уступи́ти у зако́н, заст. Одружуватися, вінчатися з ким-небудь. — Чи до танців тут, до скоків? Аби б у закон уступити (Г. Квітка-Основ’яненко).