ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ] (про військо, військові частини - ідучи, їдучи), ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ]. - Док.: вступи́ти[уступи́ти], ввійти́[увійти́]. За Россю почувся військовий оркестр: то вступали в город гусари (І. Нечуй-Левицький); Ми в Прагу входили в ті дні, Настав-таки кінець війні (Л. Дмитерко).

ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ]із сл. в розмову, бесіду, балачку і т. ін.,ВКЛЮЧА́ТИСЯ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ, ВСТРЯВА́ТИ[УСТРЯВА́ТИ]. - Док.: вступи́ти[уступи́ти], включи́тися, приєдна́тися, встря́нути[устря́нути], встря́ти[устря́ти]. Олена слухала все те, але в розмову не вступала (Григорій Тютюнник); Він завжди кланявся і то сим, то тим боком уступав у розмову з паном (Панас Мирний); Павло.. дуже хотів включитися в розмову, але боявся (В. Кучер); Відтоді, ображена і налякана, дівчина назавжди відмовилася встрявати з ним у бесіду (В. Козаченко); Збоку зразу ж сиділо кілька селян.. Яшко устряв до них у балачку (А. Головко).

ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ] (в члени якоїсь організації, навчальний заклад і т. ін.), ПОСТУПА́ТИ, ІТИ́, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ, ЗАПИ́СУВАТИСЯ. - Док.: вступи́ти[уступи́ти], поступи́ти, піти́, приєдна́тися, записа́тися. - Я.. добровільно вступаю в ряди Першого українського повстанського імені козака Богуна полку! (О. Довженко); Улас задумав поступати в Харківський університет (Григорій Тютюнник); Записався в гурток художньої самодіяльності.

ВХО́ДИТИ[УХО́ДИТИ], ВВІХО́ДИТИ[УВІХО́ДИТИ] (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ[УСТУПА́ТИ], ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИрозм.,ЗАСТУПА́ТИрозм.; ВПЛИВА́ТИ[УПЛИВА́ТИ] (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ[УВА́ЛЮВАТИСЯ], ВВА́ЛЮВАТИрозм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ[УДИРА́ТИСЯ], ВРИВА́ТИСЯ[УРИВА́ТИСЯ] (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ[УПИХА́ТИСЯ]розм. (протискуючись між кимсь). - Док.: ввійти́[увійти́], зайти́, вступи́ти[уступи́ти], переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́[упливти́], ввали́тися[ували́тися], ввали́ти, вде́ртися[уде́ртися], урва́тися, ввірва́тися[увірва́тися], вти́ритися[ути́ритися]фам.просу́нутися, впхну́тися[увіпхну́тися][упхну́тися], впха́тися[увіпха́тися][упха́тися]. Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни - справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю - за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).