-1-
дієслово доконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив устрі́нути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   устрі́ньмо
2 особа устрі́нь устрі́ньте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа устрі́ну устрі́немо, устрі́нем
2 особа устрі́неш устрі́нете
3 особа устрі́не устрі́нуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. устрі́нув устрі́нули
жін.р. устрі́нула
сер.р. устрі́нуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
устрі́нувши

Словник синонімів

ЗУСТРІ́НУТИкого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯз ким,ЗУСТРІ́ТИСЯз ким,ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯз ким,СТРІ́НУТИрозм.,СТРІ́ТИрозм.,СТРІ́НУТИСЯз ким, розм.,СТРІ́ТИСЯз ким, розм.,ПОСТРІЧА́ТИрозм.,ПОВИДА́ТИСЯз ким, розм.,ЗАБА́ЧИТИСЯ[ЗОБА́ЧИТИСЯ]з ким, розм.,УСТРІ́НУТИ[ВСТРІ́НУТИ]діал.,УСТРІ́ТИ[ВСТРІ́ТИ]діал.,УЗДРІ́ТИСЯ[ВЗДРІ́ТИСЯ]з ким, заст.;ПЕРЕСТРІ́ТИ, ПЕРЕСТРІ́НУТИ, СПІТКА́ТИ, СПІТКА́ТИСЯз ким,ПЕРЕСТРІ́ТИСЯз ким, діал.,ПЕРЕСТРІ́НУТИСЯз ким, діал. (по дорозі, ідучи, їдучи і т. ін.); ЗДИ́БАТИ, НАДИ́БАТИрозм.,ПОДИ́БАТИрозм.,ПОДИ́БАТИСЯ розм.,СПОБІ́ГТИ діал. (перев. випадково або несподівано). - Недок.: зустріча́ти, зустріва́тидіал.зустріча́тися, ба́чити, ба́читися, стріча́ти, стріва́тирідкостріча́тисядіал.уздріва́тися[вздріва́тися], перестріва́ти, перестріча́тирозм.здиба́ти, зди́бувати, нади́бувати, надиба́ти, поди́бувати, поди́буватися, спобіга́ти. Було ще на зорю не здійметься, вона з коромислом біжить по воду, щоб людей менше зустрінути (Ганна Барвінок); В перервах між лекціями я ходив по коридорах, сподіваючись зустріти Марію (Є. Гуцало); У теплі дні збирання винограду Її він стрів. На мулах нешвидких вона верталась із ясного саду Ясна, як сад, і радісна, як сміх (М. Рильський); Веселий, говорливий, жартує [Денис] з усіма, кого постріча (Г. Квітка-Основ’яненко); - Ото, значить, як ви нас устріли, ..і страху ж я набрався, Господи! (Панас Мирний); Якісь люди, назвавшись тітчиними сусідами, перестріли мене на вулиці й сказали, аби я завітав до тітки, бо вона захворіла (Є. Гуцало); Вже аж під Броварами випадково здибав [Артем Степанович] слобідчанина, діда-сусіду (Ю. Збанацький); Кілька годин тому комбриг надибав його серед захаращеної возами вулиці, розгубленого і переляканого (Ю. Бедзик); На порозі його спобіг земляк - отой лагідний Сошенко (Г. Косинка). - Пор. 1. натра́пити.