-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | устряга́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | устряга́ймо |
| 2 особа | устряга́й | устряга́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | устряга́тиму | устряга́тимемо, устряга́тимем |
| 2 особа | устряга́тимеш | устряга́тимете |
| 3 особа | устряга́тиме | устряга́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | устряга́ю | устряга́ємо, устряга́єм |
| 2 особа | устряга́єш | устряга́єте |
| 3 особа | устряга́є | устряга́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| устряга́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | устряга́в | устряга́ли |
| жін. р. | устряга́ла |
| сер. р. | устряга́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| устряга́вши |
Словник синонімів
ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИ рідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИ рідше, ВСТРЯ́ТИ [УСТРЯ́ТИ] діал., ВСТРЯ́НУТИ [УСТРЯ́НУТИ] діал., ВСТРЯГТИ́ [УСТРЯГТИ́] діал.; ЗАСІ́СТИ (потрапивши в непридатне для проїзду місце); ЗАГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗТИ, ЗАВ’Я́ЗНУТИ, ЗАВ’Я́ЗТИ, ЗАХРЯ́СНУТИ, ЗАХРЯ́СТИ розм. (у чомусь грузькому). - Недок.: застрява́ти [застряга́ти], стря́гнути діал. встрява́ти [устрява́ти], встряга́ти [устряга́ти], загруза́ти, погруза́ти, зав’яза́ти. Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (З. Тулуб); Машини з боєприпасами та пальним застрягали в грязюці (Л. Дмитерко); Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку у вербових палях (В. Земляк); Цілі танкові армії захрясли в багнюці (О. Довженко). - Пор. гру́знути.