устоятися 2 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(ставати спокійним)
Словник відмінків
Інфінітив | усто́ятися, усто́ятись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | усто́їться | усто́яться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | усто́явся, усто́явсь | усто́ялися, усто́ялись |
жін.р. | усто́ялася, усто́ялась | |
сер.р. | усто́ялося, усто́ялось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
усто́явшись |
-2-
дієслово доконаного виду
(витримати натиск, напад; виявити витримку) [діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | усто́ятися, усто́ятись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | усто́їться | усто́яться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | усто́явся, усто́явсь | усто́ялися, усто́ялись |
жін.р. | усто́ялася, усто́ялась | |
сер.р. | усто́ялося, усто́ялось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
усто́явшись |
Словник відмінків
Інфінітив | усто́ятися, усто́ятись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | усті́ймося, усті́ймось | |
2 особа | усті́йся, усті́йсь | усті́йтеся, усті́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | усто́юся, усто́юсь | усто́їмося, усто́їмось, усто́їмся |
2 особа | усто́їшся | усто́їтеся, усто́їтесь |
3 особа | усто́їться | усто́яться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | усто́явся, усто́явсь | усто́ялися, усто́ялись |
жін.р. | усто́ялася, усто́ялась | |
сер.р. | усто́ялося, усто́ялось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
усто́явшись |