-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив устиджа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   устиджа́ймо
2 особа устиджа́й устиджа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа устиджа́тиму устиджа́тимемо, устиджа́тимем
2 особа устиджа́тимеш устиджа́тимете
3 особа устиджа́тиме устиджа́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа устиджа́ю устиджа́ємо, устиджа́єм
2 особа устиджа́єш устиджа́єте
3 особа устиджа́є устиджа́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
устиджа́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. устиджа́в устиджа́ли
жін. р. устиджа́ла
сер. р. устиджа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
устиджа́вши

Словник синонімів

СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИрозм., СО́ВІСТИТИрозм., СТРАМИ́ТИрозм., СРАМИ́ТИзаст.,УСТИДЖА́ТИ[ВСТИДЖА́ТИ]розм., УСТИДА́ТИ[ВСТИДА́ТИ] розм. - Док.: присоро́мити, посоро́мити, постиди́ти, постида́ти, пристиди́ти, усоро́мити[всоро́мити]розм.пристрами́ти, устидати[встида́ти]. Чудин став нас соромити (Ю. Яновський); Кузьма присоромив дочку: хіба годиться отак нерозумно поводитись на поважних зборах (Я. Гримайло); Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (М. Шпак); Почав дід совістити старосту (М. Стельмах); Ріже [Василь] прямо у вічі Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Панас Мирний); - А ти школяр та й цього не знаєш, - встидала мене бабуся (С. Васильченко).