-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
(соромитися)

Словник відмінків

Інфінітив устида́тися, устида́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   устида́ймося, устида́ймось
2 особа устида́йся, устида́йсь устида́йтеся, устида́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа устида́тимуся, устида́тимусь устида́тимемося, устида́тимемось, устида́тимемся
2 особа устида́тимешся устида́тиметеся, устида́тиметесь
3 особа устида́тиметься устида́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа устида́юся, устида́юсь устида́ємося, устида́ємось, устида́ємся
2 особа устида́єшся устида́єтеся, устида́єтесь
3 особа устида́ється устида́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
устида́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. устида́вся, устида́всь устида́лися, устида́лись
жін. р. устида́лася, устида́лась
сер. р. устида́лося, устида́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
устида́вшись

Словник синонімів

СОРО́МИТИСЯ (відчувати сором, незручність перед ким-небудь за когось, щось), СТИДИ́ТИСЯ, СТИДА́ТИСЯрозм., ЧЕРВОНІ́ТИ, СО́ВІСТИТИСЯрозм., СТРАМИ́ТИСЯрозм., СРАМИ́ТИСЯзаст., УСТИДА́ТИСЯ[ВСТИДА́ТИСЯ]розм., ВАРУВА́ТИСЯрозм., ГАНЬБИ́ТИСЯдіал. - Док.: засоро́митися, посоро́митися, постиди́тися, постида́тися, поганьби́тися. [Оленка:] Я ж тебе люблю, несамовито люблю, люблю й не соромлюсь говорити перед людьми (І. Нечуй-Левицький); Вона ніби не слухає, соромиться, відвертається; він хапає її за руку (Н. Кобринська); Твоїм буть братом не стиджуся (І. Котляревський); - А може, пішов би з нею?Щось пошептав би коло вуха.. - Роман знову червоніє, а Юрко з перебільшеною жалістю зітхає (М. Стельмах); Навіть не впійманий [у садку], ..я совістився глянути бабі Держикраїсі в очі (П. Загребельний); - Страмилися б видурювати в хлопця останнє, що є! (О. Гончар); - Я невстидаюсь сліз, пролитих стиха За молодих надій (Уляна Кравченко); Бачу, хоче щось оповістити і варується (Марко Вовчок). - Пор. збенте́житися, розгуби́тися.