-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив устида́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   устида́ймо
2 особа устида́й устида́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа устида́тиму устида́тимемо, устида́тимем
2 особа устида́тимеш устида́тимете
3 особа устида́тиме устида́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа устида́ю устида́ємо, устида́єм
2 особа устида́єш устида́єте
3 особа устида́є устида́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
устида́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. устида́в устида́ли
жін. р. устида́ла
сер. р. устида́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
устида́вши

Словник синонімів

СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИрозм., СО́ВІСТИТИрозм., СТРАМИ́ТИрозм., СРАМИ́ТИзаст.,УСТИДЖА́ТИ[ВСТИДЖА́ТИ]розм., УСТИДА́ТИ[ВСТИДА́ТИ] розм. - Док.: присоро́мити, посоро́мити, постиди́ти, постида́ти, пристиди́ти, усоро́мити[всоро́мити]розм.пристрами́ти, устидати[встида́ти]. Чудин став нас соромити (Ю. Яновський); Кузьма присоромив дочку: хіба годиться отак нерозумно поводитись на поважних зборах (Я. Гримайло); Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (М. Шпак); Почав дід совістити старосту (М. Стельмах); Ріже [Василь] прямо у вічі Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Панас Мирний); - А ти школяр та й цього не знаєш, - встидала мене бабуся (С. Васильченко).