НАСТА́ТИ (про певний стан природи, тишу, спокій, порядок і т. ін. - з’явившись, виникнувши, поширитися), НАСТУПИ́ТИ, ПОСТА́ТИ, УСТАНОВИ́ТИСЯ[ВСТАНОВИ́ТИСЯ], ЗАПАНУВА́ТИ, ЗАЦАРЮВА́ТИпоет. (про настання повного або тривалого стану);ЗАПА́СТИ, ЗАЛЯГТИ́ (про повну або тривалу тишу, мовчання і т. ін.). - Недок.: настава́ти, наступа́ти, постава́ти, устано́влюватися[встано́влюватися], установля́тися[встановля́тися], запано́вувати, запада́ти, заляга́ти. Настала на кілька хвиль пауза (І. Франко); Тонесенька смужка світла зникає, настає повна тьма (Леся Українка); Аж ось наступила темна, глуха ніч (П. Куліш); Постало коротке мовчання (О. Донченко); Він все ще надіявся, що всі скоро заснуть і запанує те сонне царство, яке дасть йому можливість вийти з хати на побачення. Але спокій у хаті ніяк не міг встановитися (Григорій Тютюнник); Після трьох днів гризні.. в сім’ї знову запанувала згода (С. Васильченко); Тиша, яка зацарювала на кордонах, не мусила запаморочити голови у Варшаві (Н. Рибак); Над степом запала тиша (П. Панч); Залягла мовчанка (В. Козаченко).

УСТА́ЛИТИСЯ (закріпитися в певній формі), УЗВИЧА́ЇТИСЯ, ВСТАНОВИ́ТИСЯ[УСТАНОВИ́ТИСЯ], УКОРЕНИ́ТИСЯ[ВКОРЕНИ́ТИСЯ], ПРИЖИ́ТИСЯ, ПОВЕСТИ́СЯрозм. безос.;ЗАКОРЕНІ́ТИ (про щось негативне - міцно закріпитися). - Недок.: уста́люватися, узвича́юватися, встано́влюватися[устано́влюватися], встановля́тися[установля́тися], укорі́нюватися[вкорі́нюватися], укоріня́тися[вкоріня́тися], прижива́тися. Цілком усталилися на той час [XVI-XVII ст.] і епітети народнопісенних творів: коник сивенький, вороний; вода - тиха; річка - бистра (з журналу); Справді, не знаю, звідки встановилась за мною слава альтруїстки! (Леся Українка); Співанка могла увійти до збірника, закружляти льотом по всій країні, прижитися в народі на довгі роки (І. Волошин). - Пор. 1. вести́ся.