-1-
дієслово доконаного виду
(поставити щось на чомусь)

Словник відмінків

Інфінітив уста́вити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уста́вмо
2 особа уста́в уста́вте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уста́влю уста́вимо, уста́вим
2 особа уста́виш уста́вите
3 особа уста́вить уста́влять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уста́вив уста́вили
жін.р. уста́вила
сер.р. уста́вило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уста́влений
Безособова форма
уста́влено
Дієприслівник
уста́вивши

Словник синонімів

ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], УВО́ДИТИ[ВВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ[ВСТАВЛЯ́ТИ]заст.,НАСТАНОВЛЯ́ТИзаст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно). - Док.: запрова́дити, впрова́дити[упрова́дити], увести́[ввести́], завести́, уста́вити[вста́вити], настанови́ти, насади́ти. Купріян.. не марнував часу та запроваджував у своєму господарстві цих машин якомога більше (Григорій Тютюнник); Він з численними добровільними помічниками.. впроваджує механізоване доїння (І. Волошин); Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить [Гамза] і щодня нові порядки уводить (Панас Мирний); Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка); Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости (С. Скляренко); - Закон? - знову викрикує [хтось] зсередини: - тови [пани] самі настановили такий закон!.. (Панас Мирний); [Калинович:] Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 2. устано́влювати.
-2-
дієслово доконаного виду
(вкласти, вмістити щось у середину чого-небудь)

Словник відмінків

Інфінітив уста́вити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уста́вмо
2 особа уста́в уста́вте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уста́влю уста́вимо, уста́вим
2 особа уста́виш уста́вите
3 особа уста́вить уста́влять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уста́вив уста́вили
жін.р. уста́вила
сер.р. уста́вило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уста́влений
Безособова форма
уста́влено
Дієприслівник
уста́вивши

Словник синонімів

ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], УВО́ДИТИ[ВВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ[ВСТАВЛЯ́ТИ]заст.,НАСТАНОВЛЯ́ТИзаст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно). - Док.: запрова́дити, впрова́дити[упрова́дити], увести́[ввести́], завести́, уста́вити[вста́вити], настанови́ти, насади́ти. Купріян.. не марнував часу та запроваджував у своєму господарстві цих машин якомога більше (Григорій Тютюнник); Він з численними добровільними помічниками.. впроваджує механізоване доїння (І. Волошин); Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить [Гамза] і щодня нові порядки уводить (Панас Мирний); Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка); Усю землю розбила [княгиня Ольга], уставила волості, погости (С. Скляренко); - Закон? - знову викрикує [хтось] зсередини: - тови [пани] самі настановили такий закон!.. (Панас Мирний); [Калинович:] Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 2. устано́влювати.

Словник відмінків

Інфінітив уста́вити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   уста́вмо
2 особа уста́в уста́вте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа уста́влю уста́вимо, уста́вим
2 особа уста́виш уста́вите
3 особа уста́вить уста́влять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. уста́вив уста́вили
жін.р. уста́вила
сер.р. уста́вило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
уста́влений
Безособова форма
уста́влено
Дієприслівник
уста́вивши

Словник синонімів

ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ] (вносити в твір, використовувати в творі), ВКЛЮЧА́ТИ, ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ]. - Док.: ввести́[увести́], включи́ти, вста́вити[уста́вити]. Автори давніх українських драм часто вводили в свої п’єси монологи (з журналу); Іван Франко перший поставив українську літературу на ґрунт нового класу, перший увів до неї нового героя (П. Козланюк); У свій невеличкий "Буквар" він [Т. Шевченко] включив 13 зразків цього жанру [приказок] (з журналу); Балабуха писав ті байки й вірші, вставляючи прізвища чоловіків та молодиць (І. Нечуй-Левицький).
ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ] (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ[УПРАВЛЯ́ТИ], ВРУ́БУВАТИ[УРУ́БУВАТИ]. - Док.: вста́вити[уста́вити], впра́вити[упра́вити], вруба́ти[уруба́ти]. Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Чорнобривець); Вставити зуби; Ювелірні ограновані кристали алмазу - брильянти - вправляють у металеві оправи здавна відомим способом зачеканення (з журналу); І мури так врубали в гору, що вони були ніби подовженням її (А. Хижняк).
ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ] (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИрозм.,ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИ]розм.,ВВЕРТА́ТИ[УВЕРТА́ТИ]розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯрозм., ВТУ́ЛЮВАТИ[УТУ́ЛЮВАТИ], ВТУЛЯ́ТИ[УТУЛЯ́ТИ]. - Док.: вста́вити[уста́вити], доки́нути, підки́нути, вверну́ти[уверну́ти], прохопи́тися, втули́ти[утули́ти]. Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (І. Ле); Біля його сиділа й щебетала Гаїнка, а дід Дорош докидав часом і собі слівце (Б. Грінченко); - Їм більше глиняні черепочки попадаються, - авторитетно підкидає Супрун (О. Гончар); Іванов.. заговорив зовсім спокійно, коли, нарешті, стала змога прохопитись крізь загальні вигуки (Ю. Смолич); Втуливши яке слово не до ладу, можна спинитись і почати заново (С. Васильченко). - Пор. сказа́ти.