ВІДКРИВА́ТИСЯперев. перед ким-чим (ставати видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИСЯ, ПОКА́ЗУВАТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, З’ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ВСТАВА́ТИ[УСТАВА́ТИ], ВИРОСТА́ТИ, СТАВА́ТИрідше,ВІДСЛОНЯ́ТИСЯрідше,ВІДСЛО́НЮВАТИСЯрідше,РОЗКРУ́ЧУВАТИСЯрозм. - Док.: відкри́тися, розкри́тися, показа́тися, появи́тися, з’яви́тися, поста́ти, вста́ти[уста́ти], ви́рости, ста́ти, відслони́тися, розкрути́тися. З ресторану відкривається чудова панорама Дніпра (І. Цюпа); Невимовної краси картини розкриваються перед льотчиками (О. Довженко); На тлі свіжого, як повесні, лісу показується біла мурована брама (М. Коцюбинський); Їхні силуети то появлялися в світлі вогнища, то знову зникали в темряві (Григорій Тютюнник); Коли його висока постать з’являлась у дверях, ..Гафійка здригалась (М. Коцюбинський); Розплющуєш очі - і весь білий світ знову постає перед тобою (Є. Гуцало); Перед ними знову вставала панорама гір (О. Гончар); Пароплав виростає перед очима (О. Донченко); Відслонюється ширший вид на глибокі яри (І. Франко); Галявина розкручувалась перед очима, як згорнене в трубку полотно (Ю. Мушкетик). - Пор. видні́тися.

ПОЧИНА́ТИСЯ (починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися тощо), РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, ВІДКРИВА́ТИСЯ, ЗАВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ[ЗДІЙМА́ТИСЯ], УЧИНЯ́ТИСЯ[ВЧИНЯ́ТИСЯ], ЗАЧИНА́ТИСЯрозм.,ЗАХО́ДИТИСЯ[ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ]розм.,ЗАКОНЯ́ТИСЯ[ЗАКО́НЮВАТИСЯ]діал.;ПРИХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (про явища природи або суспільні); УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ] (про ранок, день); ЗАВ’Я́ЗУВАТИСЯ, ЗАХО́ДИТИ (перев. про взаємні дії, розмови тощо); ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], ПІДНО́СИТИСЯ (перев. у відповідь на щось). - Док.: поча́тися, розпоча́тися, відкри́тися, завести́ся, зня́тися[здійня́тися], учини́тися[вчини́тися], зача́тися, зайти́ся, заходитися, прийти́, надійти́, уста́ти[вста́ти], зав’яза́тися, зайти́, підня́тися[підійня́тися], піднестися, ру́шитирозм.ру́шитисярозм. (про явища природи). Життя квітів починається з пролісків (Ю. Смолич); Полетів Комар до медвежого табору, а там саме нарада розпочинається (І. Франко); В 1841 році Гребінка видав український альманах "Ластівка".. Збірник відкривався вступом Гребінки, написаним українською прозою - "Так собі до земляків" (з наукової літератури); По трудах дневних і по роботі й по клопоті знімався регіт, заводилися голосні розмови (Марко Вовчок); Надворі темнішає й темнішає. Знов здіймається щось таке, наче завірюха (А. Кримський); Кілька разів у той час, коли вій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); - Ой буде лихо, буде лихо! Щось страшне зачинається на Україні (І. Нечуй-Левицький); - Їх [бідняків] треба провчить. Хоч не всіх, дак хоч самого Зінька. Тільки не так трохи треба заходжуваться. ..Не до смерті його бити, нє, а так - добре пополохати (Б. Грінченко); Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли законюється день після нічної тиші (Ю. Яновський); Лихо приходить тихо (прислів’я); В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти у прохолоді й чекати вечора, що от-от надходив (І. Ле); Над вами день встає, як стяг зорі багряний (В. Сосюра); Восени він став студентом. Восени зав’язувалась дружба, восени починалася любов (Л. Серпілін); - Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (О. Гончар); - Ви мусите бути готові й до гіршого, генерале. Ви знаєте, яка кампанія піднімається проти вас по всьому світу (О. Гончар); Каспійська підносилась ніч, сірчаним насичена розчином (М. Бажан); Вітрець рушив - почало колесом сніг крутити (Панас Мирний); Вітер рушився - чути надворі шарудить у стрісі й кушпелить сухим снігом поза хатою (А. Головко).

ПОВСТАВА́ТИ (піднімати повстання, починати боротьбу з кимсь, чимсь, проти когось, чогось), УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ], ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], ПІДВО́ДИТИСЯ. - Док.: повста́ти, уста́ти[вста́ти], підня́тися, підійня́тися, підвести́ся. - Так, кажеш, незабаром Волинь звільнимо?В Галичині теж... - Повстає народ! - голосніше, ніж треба, вигукнув Кривоніс (П. Панч); Скрізь устав народ, бунтує, хоче чогось (М. Коцюбинський); Заводські гули квартали, Піднімавсь робочий клас... (І. Нехода); Не на те піднявсь я, Щоб кров розливати: Я піднявся, щоб темноті Очі осіяти (П. Куліш); Кайдани віковічні рвучи,.. встає народ, підводиться могучий (І. Гончаренко). - Пор. 1. бунтува́ти.

СХО́ДИТИ (про сонце, місяць, зірки - з’являтися над обрієм, на небі), ЗІХО́ДИТИрідше,ПІДНІМА́ТИСЯ[ПІДІЙМА́ТИСЯ], УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ], ЗВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, СХО́ПЛЮВАТИСЯ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИКО́ЧУВАТИСЯ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ, ВИХО́ДИТИ (про зірки). - Док.: зійти́, підня́тися[підійня́тися], уста́ти[вста́ти], звести́ся, зня́тися, здійня́тися, схопи́тися, підхопи́тися, ви́котитися, підкоти́тися, ви́йти. Ми сиділи обличчям до вільного моря, де мало сходити сонце (Ю. Яновський); Цвіли над обрієм огні Стожару, І лівим боком сходив Оріон (М. Зеров); Мов золота діжа, зіходить місяць Над сонною густою осокою (І. Вирган); Зоре моя вечірняя, Зійди над горою (Т. Шевченко); За Дніпром, за далекими дубовими гаями піднімалося сонце (С. Чорнобривець); Люблю я ті часи, як сонце вже встає (М. Рильський); З-за близького лісу зводився місяць (Є. Гуцало); Рано-рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світлом (Панас Мирний); На небо виходять перші зорі (М. Стельмах).

УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ] (приймати вертикальне положення, випрямляючи ноги), СТАВА́ТИперев. із сл. на ноги, ПІДНІМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ, ПІДВО́ДИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, СПИНА́ТИСЯперев. із сл. на ноги, носки і т. ін.; СХО́ПЛЮВАТИСЯ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯпідсил. (раптово і швидко). - Док.: уста́ти[вста́ти], ста́ти, піднятися, підійня́тися, підвести́ся, звести́ся, піднести́ся, зіпну́тися, схопи́тися, підхопи́тися, зірва́тися. Як дитиною бувало Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо (Леся Українка); Данило стає на ноги, обважнілою рукою витираючи обличчя (М. Стельмах); Партизани мимоволі піднялися з лави (В. Гжицький); Синявін поволі підводився з стільця, важко спершись обома руками на стіл (І. Ле); Собака зводився, підходив до дверей і пильно втуплювався в них (Є. Гуцало); Аж не всидять Митько з Андрушою в тачанці. Аж на ноги спинаються, щоб краще побачить [Калинівку] (А. Головко); Тепер мама вже не схоплювалася з стільця і не бігла в коридор, коли стукали в парадні двері (О. Іваненко); Світловидов.. підхоплюється з табуретки (Я. Баш); Нам знадвору видно було, як зривалися з підлоги вояки, і ми їх хрестили з гвинтівок (Ю. Яновський).

УСТАВА́ТИ[ВСТАВА́ТИ] (переставати лежати, залишати постіль після сну), ПІДНІМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ, ПІДВО́ДИТИСЯ, СХО́ПЛЮВАТИСЯ (раптово і швидко). - Док.: уста́ти[вста́ти], підня́тися, підійня́тися, підвести́ся, схопи́тися. Тут люди, як і в степах, рано встають, схід-сонця не просипають (О. Гончар); Ранісінько-ранісінько піднялась. Усі сплять (Марко Вовчок); Раз Нимидорі приснилось,.. Микола жне поперед неї, а вона поспішає за ним, та ніяк не дожене його. Коли підводиться вона, аж надворі вже день (І. Нечуй-Левицький); Ще напівсонний схоплюється Кость з ліжка й продирає очі (О. Донченко).