успішитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(устигати) [діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | успіши́тися, успіши́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | успіші́мося, успіші́мось, успіші́мся | |
| 2 особа | успіши́ся, успіши́сь | успіші́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | успішу́ся, успішу́сь | успішимо́ся, успішимо́сь, успіши́мся |
| 2 особа | успіши́шся | успішите́ся, успішите́сь |
| 3 особа | успіши́ться | успіша́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | успіши́вся, успіши́всь | успіши́лися, успіши́лись |
| жін.р. | успіши́лася, успіши́лась | |
| сер.р. | успіши́лося, успіши́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| успіши́вшись | ||