успілкований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний успілко́ваний успілко́вана успілко́ване успілко́вані
родовий успілко́ваного успілко́ваної успілко́ваного успілко́ваних
давальний успілко́ваному успілко́ваній успілко́ваному успілко́ваним
знахідний успілко́ваний успілко́вану успілко́ване успілко́вані
орудний успілко́ваним успілко́ваною успілко́ваним успілко́ваними
місцевий на/в успілко́ваному, успілко́ванім на/в успілко́ваній на/в успілко́ваному, успілко́ванім на/в успілко́ваних