СО́ХНУТИ[СХНУ́ТИрідше] (про рослини - ставати сухим, гинути), ЗАСИХА́ТИ, УСИХА́ТИ[ВСИХА́ТИ], ПОСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВІДМИРА́ТИ, ВІДСИХА́ТИ (про окрему частину рослини - гілку, пагін тощо); ЧА́ХНУТИ (повільно); ПЕРЕСИХА́ТИ (ставати дуже сухим); ГОРІ́ТИ, ВИГОРЯ́ТИ[ВИГОРА́ТИ] (від спеки). - Док.: засо́хнути, засо́хти, засхнутидіал.усо́хнути[всо́хнути], усо́хти[всо́хти], усхну́ти[всхну́ти]діал.посо́хнути[посохти][посхну́ти], зсо́хнути[зсо́хти], відме́рти, відсо́хнути, зача́хнути, пересо́хнути, згорі́ти, ви́горіти, погорі́ти (про все або в багатьох місцях). Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам’яному ґрунті (С. Чорнобривець); На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Я. Щоголів); В яру криниця завалилась, Верба усохла, повалилась (Т. Шевченко); Зверху сосна усихає (пісня); В діда Данила всі дерева всохли (Ю. Мокрієв); Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Я. Шпорта); Трава геть вигоріла на сонці.