-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | усо́тувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | усо́туймо |
| 2 особа | усо́туй | усо́туйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усо́туватиму | усо́туватимемо, усо́туватимем |
| 2 особа | усо́туватимеш | усо́туватимете |
| 3 особа | усо́туватиме | усо́туватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усо́тую | усо́туємо, усо́туєм |
| 2 особа | усо́туєш | усо́туєте |
| 3 особа | усо́тує | усо́тують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| усо́туючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | усо́тував | усо́тували |
| жін. р. | усо́тувала |
| сер. р. | усо́тувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| усо́туваний |
| Безособова форма |
| усо́тувано |
| Дієприслівник |
| усо́тувавши |
Словник синонімів
СПРИЙМА́ТИ (розпізнавати що-небудь органами чуттів, осягати розумом), УЛО́ВЛЮВАТИ [ВЛО́ВЛЮВАТИ], ЛОВИ́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ, ВБИРА́ТИ [УБИРА́ТИ], ВСО́ТУВАТИ [УСО́ТУВАТИ], ПРИЙМА́ТИ рідше, ХАПА́ТИ рідше. - Док.: сприйня́ти, улови́ти [влови́ти], пійма́ти розм. упійма́ти [впійма́ти] розм. схопи́ти, ввібра́ти [увібра́ти], вбра́ти [убра́ти], всота́ти [усота́ти], прийня́ти, ухопи́ти [вхопи́ти]. Та й самі картини дядькові відтепер уже сприймав інакше: краще розумів їх, більше вражали і подобались (А. Головко); Тітка сприйняла мої слова всерйоз і задумалась (Є. Гуцало); Це якраз той період, коли дитина починає узагальнювати явища, починає вловлювати якісь доти їй не доступні закономірності життя (О. Гончар); Він точно вловлював контурні лінії і тушкував тіні.. м’яко й рівно (З. Тулуб); Ми були захоплені відвагою робітників і заспівали з ними й собі, ловлячи окремі слова (П. Панч); Він дивився їй в обличчя, хотів впіймати вираз очей (Ю. Збанацький); Він вбирав у себе ліс, вбирав його пісні і плачі (Ю. Мушкетик); Я.. жадібно вбираю, всотую все, що тут грає радістю, світиться і мигоче (М. Бажан); Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський); Високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський).
ССА́ТИ (рухами губ і язика втягувати в рот яку-небудь рідину), СМОКТА́ТИ, ВСМО́КТУВАТИ [УСМО́КТУВАТИ], ВСО́ТУВАТИ [УСО́ТУВАТИ], ВСИСА́ТИ [УСИСА́ТИ], ВИСИСА́ТИ, ВИСМО́КТУВАТИ (з чогось); ВІДСИСА́ТИ (з метою видалення з чогось). - Док.: всмокта́ти [усмокта́ти], всота́ти [усота́ти], ввіссати [увісса́ти] рідше ви́ссати, ви́смоктати, відісса́ти. Ссати молоко; Ссати кров; Вони пройшли через бар, де на височенних стільчиках сиділи кудлаті молодики з дівчатками і щось смоктали через соломинки (М. Зарудний); Ті, що лежали тоді в колисках, тільки народжене покоління, вже несвідомо переймали на себе присягу старших, всмоктуючи її з молоком матерів (О. Гончар); Після моркви я ще висмоктував мед з тютюнових квітів і з квітів гарбузових (О. Довженко); Відсисати кров після укусу гадюки.