-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив усо́тувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   усо́туймо
2 особа усо́туй усо́туйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа усо́туватиму усо́туватимемо, усо́туватимем
2 особа усо́туватимеш усо́туватимете
3 особа усо́туватиме усо́туватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа усо́тую усо́туємо, усо́туєм
2 особа усо́туєш усо́туєте
3 особа усо́тує усо́тують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
усо́туючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. усо́тував усо́тували
жін. р. усо́тувала
сер. р. усо́тувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
усо́туваний
Безособова форма
усо́тувано
Дієприслівник
усо́тувавши

Словник синонімів

СПРИЙМА́ТИ (розпізнавати що-небудь органами чуттів, осягати розумом), УЛО́ВЛЮВАТИ[ВЛО́ВЛЮВАТИ], ЛОВИ́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ, ВБИРА́ТИ[УБИРА́ТИ], ВСО́ТУВАТИ[УСО́ТУВАТИ], ПРИЙМА́ТИрідше, ХАПА́ТИрідше. - Док.: сприйня́ти, улови́ти[влови́ти], пійма́тирозм.упійма́ти[впійма́ти]розм.схопи́ти, ввібра́ти[увібра́ти], вбра́ти[убра́ти], всота́ти[усота́ти], прийня́ти, ухопи́ти[вхопи́ти]. Та й самі картини дядькові відтепер уже сприймав інакше: краще розумів їх, більше вражали і подобались (А. Головко); Тітка сприйняла мої слова всерйоз і задумалась (Є. Гуцало); Це якраз той період, коли дитина починає узагальнювати явища, починає вловлювати якісь доти їй не доступні закономірності життя (О. Гончар); Він точно вловлював контурні лінії і тушкував тіні.. м’яко й рівно (З. Тулуб); Ми були захоплені відвагою робітників і заспівали з ними й собі, ловлячи окремі слова (П. Панч); Він дивився їй в обличчя, хотів впіймати вираз очей (Ю. Збанацький); Він вбирав у себе ліс, вбирав його пісні і плачі (Ю. Мушкетик); Я.. жадібно вбираю, всотую все, що тут грає радістю, світиться і мигоче (М. Бажан); Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський); Високі й кремезні руснаки гомоніли прудко, з особливим акцентом, так що незвикле вухо не могло зразу вхопити суть розмови (М. Коцюбинський).
ССА́ТИ (рухами губ і язика втягувати в рот яку-небудь рідину), СМОКТА́ТИ, ВСМО́КТУВАТИ[УСМО́КТУВАТИ], ВСО́ТУВАТИ[УСО́ТУВАТИ], ВСИСА́ТИ[УСИСА́ТИ], ВИСИСА́ТИ, ВИСМО́КТУВАТИ (з чогось); ВІДСИСА́ТИ (з метою видалення з чогось). - Док.: всмокта́ти[усмокта́ти], всота́ти[усота́ти], ввіссати[увісса́ти]рідшеви́ссати, ви́смоктати, відісса́ти. Ссати молоко; Ссати кров; Вони пройшли через бар, де на височенних стільчиках сиділи кудлаті молодики з дівчатками і щось смоктали через соломинки (М. Зарудний); Ті, що лежали тоді в колисках, тільки народжене покоління, вже несвідомо переймали на себе присягу старших, всмоктуючи її з молоком матерів (О. Гончар); Після моркви я ще висмоктував мед з тютюнових квітів і з квітів гарбузових (О. Довженко); Відсисати кров після укусу гадюки.