РА́ДУВАТИ (викликати почуття радості); ТІ́ШИТИ, УТІША́ТИ[ВТІША́ТИ], ПОТІША́ТИ, ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ, УСОЛО́ДЖУВАТИ[ВСОЛО́ДЖУВАТИ]розм. (робити комусь приємність, бути втіхою); ПРОСВІ́ТЛЮВАТИ[ПРОСВІТЛЯ́ТИ] (проймати радістю, давати насолоду). - Док.: пора́дувати, обра́дувати, уті́шити[вті́шити], поті́шити, ощасли́вити, усолоди́ти[всолоди́ти], просвітли́ти. Спи, мій милий! Хай сни прозорі плинуть і радують тебе (В. Сосюра); А музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює, тішить (І. Нечуй-Левицький); Зажурилась тяжко Ївга, аж краса її зів’яла, застарілась, ходить похмура, і дитинка її не втішає (Марко Вовчок); Одно тільки потішало Маланку: ось-ось не видко - будуть ділити землю (М. Коцюбинський); Стояли [хлопці] в кутку й розповідали один одному свої фронтові пригоди, ощасливлювали дівчат лише короткими поглядами (О. Підсуха); І не добереш: чи то жебрак, чи то дервіш, а може, і мандрівний перський казкар, що усолоджує знавців старовини легендами й дивовижними казками (З. Тулуб); Той, хто хоче хвилювати, зворушувати і просвітлювати серця читачів, повинен сам бути схвильованим і зворушеним (з журналу).