-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | усоло́джувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | усоло́джуймо |
| 2 особа | усоло́джуй | усоло́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усоло́джуватиму | усоло́джуватимемо, усоло́джуватимем |
| 2 особа | усоло́джуватимеш | усоло́джуватимете |
| 3 особа | усоло́джуватиме | усоло́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | усоло́джую | усоло́джуємо, усоло́джуєм |
| 2 особа | усоло́джуєш | усоло́джуєте |
| 3 особа | усоло́джує | усоло́джують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| усоло́джуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | усоло́джував | усоло́джували |
| жін. р. | усоло́джувала |
| сер. р. | усоло́джувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| усоло́джувавши |
Словник синонімів
РА́ДУВАТИ (викликати почуття радості); ТІ́ШИТИ, УТІША́ТИ [ВТІША́ТИ], ПОТІША́ТИ, ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ, УСОЛО́ДЖУВАТИ [ВСОЛО́ДЖУВАТИ] розм. (робити комусь приємність, бути втіхою); ПРОСВІ́ТЛЮВАТИ [ПРОСВІТЛЯ́ТИ] (проймати радістю, давати насолоду). - Док.: пора́дувати, обра́дувати, уті́шити [вті́шити], поті́шити, ощасли́вити, усолоди́ти [всолоди́ти], просвітли́ти. Спи, мій милий! Хай сни прозорі плинуть і радують тебе (В. Сосюра); А музика ллється, мов тиха вода, колише мої нерви, заспокоює, тішить (І. Нечуй-Левицький); Зажурилась тяжко Ївга, аж краса її зів’яла, застарілась, ходить похмура, і дитинка її не втішає (Марко Вовчок); Одно тільки потішало Маланку: ось-ось не видко - будуть ділити землю (М. Коцюбинський); Стояли [хлопці] в кутку й розповідали один одному свої фронтові пригоди, ощасливлювали дівчат лише короткими поглядами (О. Підсуха); І не добереш: чи то жебрак, чи то дервіш, а може, і мандрівний перський казкар, що усолоджує знавців старовини легендами й дивовижними казками (З. Тулуб); Той, хто хоче хвилювати, зворушувати і просвітлювати серця читачів, повинен сам бути схвильованим і зворушеним (з журналу).