усовіщатися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | усовіща́тися, усовіща́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | усовіща́ймося, усовіща́ймось | |
| 2 особа | усовіща́йся, усовіща́йсь | усовіща́йтеся, усовіща́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | усовіща́тимуся, усовіща́тимусь | усовіща́тимемося, усовіща́тимемось, усовіща́тимемся |
| 2 особа | усовіща́тимешся | усовіща́тиметеся, усовіща́тиметесь |
| 3 особа | усовіща́тиметься | усовіща́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | усовіща́юся, усовіща́юсь | усовіща́ємося, усовіща́ємось, усовіща́ємся |
| 2 особа | усовіща́єшся | усовіща́єтеся, усовіща́єтесь |
| 3 особа | усовіща́ється | усовіща́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| усовіща́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | усовіща́вся, усовіща́всь | усовіща́лися, усовіща́лись |
| жін. р. | усовіща́лася, усовіща́лась | |
| сер. р. | усовіща́лося, усовіща́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| усовіща́вшись | ||