усмішкуватий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний усмі́шкуватий усмі́шкувата усмі́шкувате усмі́шкуваті
родовий усмі́шкуватого усмі́шкуватої усмі́шкуватого усмі́шкуватих
давальний усмі́шкуватому усмі́шкуватій усмі́шкуватому усмі́шкуватим
знахідний усмі́шкуватого, усмі́шкуватий усмі́шкувату усмі́шкувате усмі́шкуватих, усмі́шкуваті
орудний усмі́шкуватим усмі́шкуватою усмі́шкуватим усмі́шкуватими
місцевий на/в усмі́шкуватому, усмі́шкуватім на/в усмі́шкуватій на/в усмі́шкуватому, усмі́шкуватім на/в усмі́шкуватих

Словник синонімів

УСМІ́ХНЕНИЙ[ВСМІ́ХНЕНИЙ] (з усмішкою), УСМІ́ХНУТИЙ[ВСМІ́ХНУТИЙ], ОСМІ́ХНЕНИЙрідше,РОЗСМІ́ШЕНИЙрідше;УСМІ́ШКУВАТИЙрозм.,УСМІ́ШЛИВИЙрозм. (з усмішкою; схильний усміхатися). Вона всміхнена, а він сумний, нахмурений (Лесь Мартович); Об’єктив фотоапарата увічнив усмішкувате добре обличчя батька (Н. Рибак); Черниш оглядається і не бачить уже тих знайомих, благодушних, лукаво усмішливих облич, які він звик бачити у своєму взводі (О. Гончар).