У́СМІ́ШКА, У́СМІХ, ПО́СМІШКА, О́СМІШКАрідше,О́СМІХрідше;ПІВУ́СМІШКА, ПІВУ́СМІХ (ледве помітна, легка). Борис закивав нам головою, засміявся й так і од’їхав од нас із тією щасливою усмішкою (Є. Гуцало); Галя подивилася з усміхом на сонечко (Марко Вовчок); На його обличчі грала лагідна посмішка, а його очі світились співчуттям (О. Досвітній); Шафорст скоса зиркнув услід Морозову. В жмурках ворухнулася осмішка (Я. Баш); Осміх блищав на рожевих устах (І. Нечуй-Левицький); З її півусмішки догадався [Забейко] відразу, що вона вже про все проінформована двірничкою (Ірина Вільде); Півусміх викривив губи Бондаря (С. Журахович).