-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив усмиря́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   усмиря́ймо
2 особа усмиря́й усмиря́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа усмиря́тиму усмиря́тимемо, усмиря́тимем
2 особа усмиря́тимеш усмиря́тимете
3 особа усмиря́тиме усмиря́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа усмиря́ю усмиря́ємо, усмиря́єм
2 особа усмиря́єш усмиря́єте
3 особа усмиря́є усмиря́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
усмиря́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. усмиря́в усмиря́ли
жін. р. усмиря́ла
сер. р. усмиря́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
усмиря́вши

Словник синонімів

ПРИДУ́ШУВАТИ (силою припиняти повстання, революційні дії і т. ін.),ПРИБО́РКУВАТИ, УПОКО́РЮВАТИ[ВПОКО́РЮВАТИ], УСМИРЯ́ТИзаст. - Док.: придуши́ти, прибо́ркати, упоко́рити[впоко́рити], усмири́ти. - Перовський був тут, у Оренбурзі. Повстання киргизів під проводом Ісатая Тайжанова придушував залізом і кров’ю (З. Тулуб); Жорстоко розправлявся з повсталими народами царський уряд, огнем і мечем він приборкав повстання (М. Бажан); - Пани тільки те й думають, як би нас вогнем і мечем упокорити (П. Панч); - Все усмиряють [інтервенти]. В себе там, кажуть, давно вже без царів живуть, а як ми піднялись, так зразу усмиряти (О. Гончар).