-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив усмири́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   усмирі́мо, усмирі́м
2 особа усмири́ усмирі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа усмирю́ усми́римо, усми́рим
2 особа усми́риш усми́рите
3 особа усми́рить усми́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. усмири́в усмири́ли
жін.р. усмири́ла
сер.р. усмири́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
усмири́вши

Словник синонімів

ПРИДУ́ШУВАТИ (силою припиняти повстання, революційні дії і т. ін.),ПРИБО́РКУВАТИ, УПОКО́РЮВАТИ[ВПОКО́РЮВАТИ], УСМИРЯ́ТИзаст. - Док.: придуши́ти, прибо́ркати, упоко́рити[впоко́рити], усмири́ти. - Перовський був тут, у Оренбурзі. Повстання киргизів під проводом Ісатая Тайжанова придушував залізом і кров’ю (З. Тулуб); Жорстоко розправлявся з повсталими народами царський уряд, огнем і мечем він приборкав повстання (М. Бажан); - Пани тільки те й думають, як би нас вогнем і мечем упокорити (П. Панч); - Все усмиряють [інтервенти]. В себе там, кажуть, давно вже без царів живуть, а як ми піднялись, так зразу усмиряти (О. Гончар).