услідкувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив услідкува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   услідку́ймо
2 особа услідку́й услідку́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа услідку́ю услідку́ємо, услідку́єм
2 особа услідку́єш услідку́єте
3 особа услідку́є услідку́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. услідкува́в услідкува́ли
жін.р. услідкува́ла
сер.р. услідкува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
услідкува́вши