ПРОСЛА́ВИТИСЯ (стати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь), ПРОГРИМІ́ТИ, ПРОГУДІ́ТИ[ПРОГУСТИ́]розм., УСЛА́ВИТИСЯ[ВСЛА́ВИТИСЯ] уроч.; ЗВЕЛИ́ЧИТИСЯ (у чиїйсь оцінці). - Недок.: прославля́тися, сла́витися, гримі́ти, уславля́тися[вславля́тися], усла́влюватися[всла́влюватися], звели́чуватися. [Поліна:] В тебе з дитинства талант. Могла би прославитись своїми піснями (І. Кочерга); Славиться Микола тим, що, мабуть, найраніше з усіх в Комишанці встає (О. Гончар); Йому хотілось прогриміти на всю Галичину гучним політичним процесом (П. Колесник); [Василь:] Лицарська сила зробила своє, прогула на увесь світ своїм бучним заміром та й сконала (Панас Мирний); Уславився кобзар Микита на всю округу невольницькими плачами (Ф. Бурлака); Основоположник національної професіональної музики, збирач народних пісенних скарбів, видатний піаніст, диригент і громадський діяч - таким звеличився Микола Лисенко (з газети).